Лаутерпахт і Лемкін — двоє молодих хлопців з Лемберга, зі Львова. Їхні ідеї мали міжнародний резонанс, а спадок поширився на увесь світ. Концепції геноциду і злочинів проти людяності розвивалися поруч одна з одною — взаємини, що об’єднують окрему особу і групу.
Перш ніж ідея Міжнародного кримінального суду втілилася у реальність, минуло п’ятдесят літ, оскільки держави мали різні погляди і були не в змозі досягнути консенсусу щодо покарання за міжнародні злочини. Зміни нарешті сталися у липні 1998 року, спровоковані звірствами у колишній Югославії і Руанді. Того літа понад 150 держав домовилися про статут Міжнародного кримінального суду на зустрічі у Римі.{672} Я брав участь у цих перемовинах, відіграючи другорядну роль, готуючи з колегами преамбулу, вступну частину договору, яка мала б на меті спонукати до дій. Працюючи в тіні, ми додали до преамбули простий рядок, в якому зазначається, що «обов’язком кожної держави є здійснення її кримінальної юрисдикції над особами, що несуть відповідальність за вчинення міжнародних злочинів». Цей, здавалося, безневинний рядок вцілів під час перемовин і став першим випадком, коли держави визнали такий обов’язок відповідно до міжнародного права. Через три покоління після того, як у Берліні 1935 року Анрі Доннедьє де Вабр і Ганс Франк сперечалися про ідеї міжнародного суду, такий новий міжнародний суд було врешті створено, і він мав повноваження розглядати геноцид і злочини проти людяності.
Через два місяці після досягнення домовленості щодо МКС, у вересні 1998 року, Жан-Поль Акаєсу став першою особою, яку коли-небудь було засуджено міжнародним судом за злочин геноциду.{673} Після цього відбувся Міжнародний кримінальний трибунал щодо злочинів у Руанді.
Ще через кілька тижнів, у листопаді 1998 року, Палата лордів у Лондоні ухвалила, що сенатор Августо Піночет, колишній президент Чилі, не має права вимагати імунітету від юрисдикції англійських судів через те, що акти катування, до яких, як стверджувалося, він був причетний, були злочином проти людяності.{674} Це був перший випадок, коли національний суд коли-небудь виніс таке рішення.
У травні 1999 року сербський президент Слободан Милошевич став першим чинним головою держави, якого звинуватили у скоєнні злочинів проти людяності у Косово.{675} У листопаді 2001 року, після того, як він покинув посаду голови держави, до обвинувального акту додали звинувачення у геноциді у зв’язку зі звірствами у боснійській Сребрениці.{676}
Минуло шість років. У березні 2007 року суддя американського окружного суду позбавив Джона Калимона його американського громадянства.{677} Чому? Тому що у серпні 1942 року той перебував на службі в Українській допоміжній поліції і брав участь в облавах на євреїв під час проведення «die Grosse Aktion». Він допомагав переслідувати цивільне населення, вчиняючи злочин проти людяності.
У вересні 2007 року Міжнародний суд у Гаазі ухвалив рішення, що Сербія порушила свої зобов’язання перед Боснією та Герцеговиною, не перешкодивши геноциду у Сребрениці.{678} Це був перший випадок, коли державу коли-небудь було засуджено міжнародним судом за порушення Конвенції про геноцид.
У липні 2010 року президент Судану Омар аль-Башир став першим чинним главою держави, засудженим за геноцид Міжнародним кримінальним судом.{679}