Англада прокашлявся і хотів було продовжувати, але тут заговорила Маріанна, його дружина:
— Ви тільки подумайте, Карлос повів мене до цієї тюрми якраз тоді, коли я збиралася йти на лекцію Маріо про Консепсьон Ареналь[134], щоби вмирати там від нудьги. Ваше щастя, сеньйоре Пароді, що вам не треба відвідувати Будинок мистецтв; знаєте, які екземпляри там зустрічаються? Марудні аж до нудоти, хоча я завжди визнавала, що монсеньйор говорить досить-таки небанальні й високі речі. Карлос вічно хоче, щоби з вівса — та на небеса, але врешті-решт вона — моя сестра, і мене притягнули сюди не для того, щоб я мовчала, як могила. До того ж нам, жінкам, властива особлива інтуїція, ми швидше все помічаємо, так сказав Маріо, коли зробив мені комплімент з приводу жалобної сукні (я мало не збожеволіла від горя, але нам, платиновим блондинкам, чорний колір дуже до лиця). Тож я, з притаманним мені suite[135], розповім усе, що за чим, і не буду вас втомлювати, безперестанку зводячи нашу розмову на балачку про книги. Ви, певно, читали в rotogravure[136], що бідолашна Пуміта, моя сестра, була заручена з Ріко Санджакомо (ну й прізвище, хоч бери та вмирай!). Як не дивно це звучить, та вони були ідеальною парою: Пуміта неймовірно красива — cachet[137] від родини Руїсів Вільяальба, а очі — як у Норми Ширер[138], хоча тепер, після того, як її не стало, за словами Маріо, такі очі залишилися тільки в мене. Звичайно ж, вона була селючкою і не читала нічого, крім журналу «Vogue», напевно, тому їй бракувало того шарму, що є, скажімо, у французькому театрі, хоча їхня Мадлен Озерей[139], чесно кажучи, — якесь несамовите чудовисько. І вони ще мають нахабство переконувати мене, що вона сама себе вбила, — переконувати мене, католичку, при тому що після Євхаристійного конгресу моя віра тільки ще більше зміцніла; але моя сестра відзначалася joie de vivre[140], цим насправді відзначаюсь і я: я не є ні кволою, ні беземоційною. І не сперечайтеся зі мною, цей скандал став жахливим непорозумінням, причому всуціль — безцеремонність та неповага, ніби мені мало історії з бідолашним Форменто, який заколов кинджалом нещасного Мануеля, в умі помішаного на своїх биках. Над цим треба добряче замислитися, нещастя так і падають мені на голову, це так, ніби безперестанку ллє дощ, хоч ти і так уже весь мокрий.
Ріко має репутацію красеня, але він, звичайно, міг хіба мріяти, щоби поріднитися із сім’єю такого високого польоту, як наша, адже самі вони — parvenus, цілковиті вискочки, хоча до їхнього батька я ставлюся з повагою, він приїхав до Росаріо без жодного песо за душею. Ким-ким, а дурною Пуміта ніколи не була, і мама, яка любила її до глибини душі, не поскупилася, коли настала пора вивести Пуміту в люди, щоб забезпечити їй належне світське життя. А отже, немає нічого дивного в тому, що Пуміта дуже швидко заручилася, хоч вона була тиха, наче голубка. Розповідали, що вони познайомилися надзвичайно романтично — у Льявальоле, майже як Ерол Флін та Олівія де Хєвіллен у фільмі «Поїдемо до Мексики», англійською, до речі, фільм називався «Сомбреро». Її поніс поні, запряжений у tonneau[141], коли вони виїхали на дорогу, вкриту гравієм, і Рікардо, який обожнює гру в поло, а значить, уміє поводитися з усілякими дрібними конячками, вирішив похизуватися і показати себе таким собі Дугласом Фербенксом[142], тому й зупинив поні — теж мені, великий подвиг!
У нього відпала щелепа, коли він дізнався, що вона моя сестра, а бідолашній Пуміті подобалося крутити носом перед ким завгодно — хай навіть перед власними слугами. Все складалося так, що Ріко запросили до «Ла Мончі», хоча, звичайно, до того ми формально знайомства не підтримували. Ще чого! Командор — це батько Ріко, якщо пригадуєте, — буквально зі шкіри пнувся, щоби між ними гарненько поукладалося, а я просто гинула від заздрощів, дивлячись, які орхідеї Ріко щодня слав Пуміті, через це я навіть почала уникати її і приязнитися з Бонфанті, ой, але до чого це я?
— Перепочиньте, сеньйоро, — ввічливо перебив її Пароді, — а ви, сеньйоре Англадо, оскільки цей водоспад ненадовго ущух, ловіть нагоду: викладіть мені вашу справу по суті, але постарайтеся, щоби коротко.
— Відкриваю вогонь…
— Без своїх дурних вивертів ти навіть почати говорити не можеш, — зауважила Маріанна, виймаючи помаду і підфарбовуючи сердито закопилені губки.
134
Консепсьйон Ареналь (1820—1893) — іспанська письменниця-феміністка, педагог, громадський діяч, яка проголосила гасла: «ненавидіти злочинність — але співчувати злочинцям», «відкрийте школи — і закриються тюрми», «злочинці — це продукт суспільства: репресивного і репресованого» тощо.
136
З франц. — ротогравюра, метод глибокого друку, який дає добрий відбиток навіть на дешевому папері. Тут — щоденна газета на дешевому папері.
138
Едіт Норма Ширер (1902—1983) — канадська й американська кіноакторка, одна з найпопулярніших акторок 1920-1930-х рр. в амплуа відвертої, відкритої, незалежної, сексуальної жінки.
139
Французька кінозірка (1908—1989), відома також роботами в театрі, зокрема ролями у постановках Луї Жуве (1887—1951) — легенди французького театру, який в 1941 р., щоби не співпрацювати з нацистами, з окупованої Франції виїхав з усією трупою в Латинську Америку (до кінця 1944 р.).
142
Дуглас Фербенкс (1883—1939) — американський актор, зірка німого кіно. Виконавець ролей у гостросюжетних та пригодницьких фільмах. Майбутній актор з дитинства займався їздою верхи, фехтуванням, легкою атлетикою тощо, завдяки чому вславився виконанням складних трюків без дублерів-каскадерів.