Крістіне, Семе, Емілі та Раяне, я щаслива називати вас своєю родиною. І найдорожча моя Лулу, ти підвела своє місто (цитата з американського пригодницько-драматичного серіалу «Стріла», заснованого на коміксах про супергероя Зелену Стрілу). Дякую, що терпіла мої примхи й непокоїлася через мою маленьку злочинну банду.
Багато книжок допомогли Кеттердаму, Бочці та моїй воронячій команді набути обрисів, але найважливішими були «Найчорніші вулиці: Життя і смерть вікторіанських нетрів» Сари Вайс, «Торговець кавою» Девіда Лісса, «Амстердам: історія найліберальнішого міста на світі» Рассела Шорто, «Кримінальний сленг: Діалекти жаргону із самого дна» Вінсента Дж. Монтелеоне, «Видатний шахрай: історія впевненого чоловіка» Девіда Маурера й «Викрадаючи Рембрандта: Замовчані оповідки про славетні крадіжки предметів мистецтва» Ентоні М. Аморе й Тома Машберга.
І наостанок: вичитувати цю книжку хотілося під звуки «Блек Кіз», «Клеш» і «Піксіс», але народилася вона в старій, повній протягів будівлі школи, де на повторі грав альбом «З плином часу» («In a Time Lapse»), а під покрівлею ляскали крилами кажани. Щира подяка композиторові Людовіко Ейнауді. І кажанам.