— Вона зовсім невинна, — промовив урешті.
— Юрда парем — дещо геть інакше і, точно кажу, не невинне.
— Тож ви накачали мене наркотиками.
— Не вас, пане Бреккер. Мікку.
Каз вдивився у хворобливу блідість обличчя Гриші. Він мав чорні кола під очима, а тендітна, тремтлива статура виказувала людину, котра часто забуває поїсти, проте їй байдуже.
— Юрда парем — кузина звичайної юрди, — вів далі Ван Ек. — Її роблять із тієї ж рослини. Ми не знаємо, як виготовляють наркотик, але Бо Юл-Баюр надіслав його зразок до Торговельної Ради Керчу.
— Він шуанець?
— Так. Він вирішив дезертирувати, тож надіслав нам зразок, щоб запевнити в щирості своїх заяв стосовно надзвичайного наркотичного ефекту. Прошу, пане Бреккер, це найнезручніше положення. Якщо хочете, я дам вам пістоль, і ми сядемо й обговоримо все більш цивілізовано.
— Пістоль і мій ціпок.
Ван Ек зробив знак одному з охоронців, котрий вийшов із кімнати й за мить повернувся з Казовою палицею. Хлопець навіть зрадів, що вартовий скористався дверима.
— Спочатку пістоль, — наказав він. — Повільно.
Охоронець витяг зброю з кобури й передав її руків’ям уперед Казові. Той схопив і звів пістоль одним швидким рухом, потім відпустив Ван Ека, кинув ніж на стіл і висмикнув палицю з рук охоронця. Пістолет був кориснішим, але ціпок дарував Казові відчуття полегкості, яке хлопцеві навіть не хотілося оцінювати.
Ван Ек позадкував на кілька кроків, збільшуючи дистанцію між собою й зарядженою зброєю. Здавалося, він не збирався сідати. Каз теж не планував цього робити, тому тримався ближче до вікна, щоб вистрибнути в разі небезпеки.
Купець глибоко вдихнув і спробував дати лад своєму костюму.
— Ваш ціпок — справжня зброя, пане Бреккер. Це подарунок Творця?
Так і було: Творець Гриші змайстрував цю палицю зі вставками свинцю. Вона ідеально підходила для того, щоб ламати кістки.
— Гадаю, це не ваша справа. Продовжуйте розповідь, Ван Еку.
Купець прокашлявся.
— Коли Бо Юл-Баюр надіслав зразок юрди парем, ми нагодували ним трьох Гришей, по одному з кожного ордену.
— Щасливі добровольці?
— Найманці, — зізнався Ван Ек. — Першими були Творець і Цілитель, яких найняв радник Уд. Мікка — Плинороб. Він належить мені. Ви бачили, на що він здатний після вживання наркотику.
Уд. Чому це ім’я здалося знайомим?
— Я не знаю, що бачив, — сказав Каз, глипнувши на Мікку. Погляд Гриші зосередився на Ван Екові, наче він чекав наступного наказу. Чи нової дози.
— Зазвичай Плинороби можуть контролювати течії, прикликати воду чи вологу з повітря або найближчого джерела. Вони керують потоками в нашій гавані. Але під впливом юрди парем Плинороби можуть змінювати власний стан із твердого на рідкий чи газоподібний і навпаки. Це саме вони можуть робити й з іншими предметами. Наприклад, зі стіною.
Каз відчув бажання не визнавати цього, але не міг інакше пояснити те, що тільки-но бачив.
— Як?
— Важко щось стверджувати. Вам відомо про підсилювачі, котрі носять деякі Гриші?
— Бачив, — відповів Каз. — Кістки тварин, зуби, луска. Я чув, що не так легко їх отримати.
— Дуже складно. Але вони лише додають Гришам сили. Юрда парем змінює їхні здібності.
— І?..
— Гриші маніпулюють матерією на найбільш фундаментальному рівні. Його називають Мала Наука. Під впливом парем ці маніпуляції пришвидшуються й стають точнішими. Теоретично юрда парем — це лише стимулятор на кшталт свого більш поширеного родича. Але вона, імовірно, робить відчуття Гришей гострішими й сильнішими. Вони можуть створювати сполуки з надзвичайною швидкістю. Те, що було неможливим, перестає бути таким.
— А як вона діє на таких нікчем, як ми з вами?
Схоже було, що Ван Ек трохи набурмосився від думки, що може мати щось спільне з Казом, але відповів:
— Для нас вона смертельна. Звичайна людина не може перенести навіть малої дози парем.
— Ви сказали, що нагодували трьох Гришей. На що здатні інші?
— Ось тут… — мовив купець і потягнувся до шухляди.
Каз звів пістоль:
— Спокійніше.
Перебільшено повільно Ван Ек засунув долоню до шухляди й дістав золотий зливок.
— Колись це був свинець.
— А я колись горів у пеклі!
Ван Ек знизав плечима.
— Я можу стверджувати лише те, що бачив. Творець узяв шматок свинцю до рук — і за мить ми отримали це.