— Що це? — Її голос тремтів.
— Це тебе не обходить.
— Що це? — повторила дівчина.
— Не бійся, це тебе не вб’є. Ми попросимо тебе виконати кілька простих завдань, щоб оцінити ефективність ліків. Сержант перевірить, щоб ти робила тільки те, що тобі кажуть, і нічого більше, зрозуміло?
Аня стиснула щелепи, але кивнула.
— Ніхто не заподіє тобі шкоди, — додав радник, — але пам’ятай: якщо ти травмуєш сержанта, з клітки не вийдеш ніколи! Вона зачиняється ззовні.
— Що то таке? — прошепотів Джуст.
— Не знаю, — відказав Рутґер.
— А що ти знаєш? — пробурмотів хлопець.
— Достатньо, щоб тримати язик за зубами.
Ван Пель зміряв його насупленим поглядом.
Аня взяла тремтячими руками невеликий вощений конверт і розгорнула його.
— Уперед, — скомандував Уд.
Дівчина закинула голову й проковтнула порошок. Хвилинку вона сиділа, стиснувши губи й чекаючи на результат.
— Це просто юрда? — запитала з надією в голосі.
Джуст зрозумів, що теж сподівається на ствердну відповідь. Юрди не варто боятися, усі в міській варті жували цей стимулятор, щоб не заснути під час нічних вартувань.
— Яке воно на смак? — поцікавився Уд.
— Як юрда, але солодше, воно… — Аня різко вдихнула. Руки схопилися за стіл, а зіниці так розширилися, що очі здавалися чорними. — О-о-о-ох, — видихнула вона. Майже промуркотіла.
Охоронець міцніше стиснув її плече.
— Як ти почуваєшся?
Дівчина пильно дивилася в дзеркало й посміхалася. Облизала білі зуби, укриті дивним порошком, наче іржею. Джустові враз стало зимно.
— Так, як це було з Творцем, — пробурмотів крамар.
— Зціли хлопчика, — наказав Уд.
Вона змахнула в повітрі рукою. Жест видався майже зневажливим, але поріз на хлопчиковій руці миттєво затягнувся. Зі шкіри злетіло кілька червоних крапель, котрі швидко зникли. Рука виглядала ідеально гладенькою, без жодного сліду крові чи почервоніння. Малий засяяв.
— Оце точно була магія.
— Це здається магією, — відповіла Аня, так само моторошно посміхаючись.
— Вона навіть не торкнулася його, — захоплено протягнув капітан.
— Аню, — сказав Уд. — Слухай уважно. Ми збираємося наказати охоронцеві провести наступний тест.
— М-м-м-м, — протягнула дівчина.
— Сержанте, — виголосив Уд, — відріжте хлопцеві великого пальця.
Хлопчик застогнав і знову почав рюмсати. Усівся на долоні, щоб захистити їх.
«Я мушу зупинити це, — думав Джуст, — мушу знайти спосіб захистити її, їх обох». А що тоді? Він був ніким, новачок у міській варті, гість у цьому будинку. «Крім того, — збагнув він у нападі сорому, — я не хочу втратити роботу».
Аня просто всміхалася й відкинула голову, щоб краще бачити сержанта.
— Вистріли в скло.
— Що вона сказала? — перепитав крамар.
— Сержанте, — гаркнув капітан.
— Вистріли в скло, — повторила Аня.
Сержантове обличчя зробилося млявим. Він схилив голову набік, так, ніби прислухався до віддаленої мелодії, потім зняв із плеча гвинтівку й націлив на вікно для спостережень.
— Лягай! — крикнув хтось.
Джуст, прикриваючи голову руками, кинувся на землю тієї самої миті, коли швидкий гуркіт зброї пролунав у вухах, а скло посипалося йому на руки й спину. Думки перетворилися на панічний лемент. Мозок намагався заспокоїтися, але він знав, що щойно сталося. Аня наказала сержантові стріляти в скло. Вона змусила його зробити це. Але це неможливо. Корпуснійці Гриші спеціалізуються на людському тілі. Вони можуть змусити твоє серце битися, уповільнити твоє дихання, зламати тобі кістки. Вони не можуть проникнути тобі в голову.
На мить навкруги запала тиша. Потім Джуст схопився на ноги, як і решта, і потягнувся за своєю гвинтівкою. Уд і капітан крикнули хором:
— Заспокой її!
— Застрель її!
— Ви знаєте, скільки вона коштувала? — різко заперечив радник. — Хай хтось зв’яже її. Не стріляйте.
Аня підвела руки у вільних червоних рукавах.
— Зачекайте, — попросила вона.
Джустова паніка минулася. Він знав, що наляканий, але цей страх був якимось віддаленим. Натомість груди сповнилися очікуванням. Хлопець не був певний, що станеться далі й коли саме, лише знав, що воно відбудеться, і було важливо підготуватися до зустрічі з незнайомим. Воно могло виявитися як добрим, так і поганим. Байдуже. Його серце звільнилося від смутку й бажань. Він не жадав нічого, не прагнув нічого, його мозок затих, а дихання завмерло. Хлопець хотів лише чекати.