Сергій Батурин
Шизґара
Миколі Барковському, Сашкові Шварцштейну, Марині, Луці, Фортуні, Баклажану, Сиропу, Сороці та всім-всім — з любов'ю.
Venus
REFRAIN:
REFRAIN:
Дійові особи
Олексій Дем'яненко — «чоткий» парубок.
Сашко Шварцберг — друг Олексія, «чоткий» парубок.
Оленка Ярова — гарна дівчина, стріляє за Можайським.
Галушка — гарна дівчина, подобається Шварцбергу.
Микола Можайський — друг Олексія та Сашка, «чоткий» парубок.
Рудий Котя — галабурдник, механік по мотоциклах.
Ігор Гамзєєв (Сорока) друг Олексія, грає на барабанах в рок-гурті.
Ксюха — «мала» Ігоря, вважається найгарнішою дівчиною в своєму класі.
Вітько Заєць (Белс) — старший парубок.
Серьога Омельчук (Ом) — друг Олексія.
Олена Стрілецька — гарна дівчина.
Ірина — гарна дівчина.
Чабаненко Микола — «основний» парубок з бульвару Лихачова.
Габелія Володимир — «чоткий» парубок.
Сява Фортуна — гітарист, маестро.
Лев Оскарович Шварцберг —
батько Сашка, модельєр.
Бела Ісаківна — мати Сашка.
Толян Сєров (Сироп) — суворовець.
Вітько Зуб — однокласник Олексія.
Юрко Соколов (Сокіл) — старший парубок, «основний» з «Супера».
Кузькіна-Мать (Лариса Іванівна) —
злостива вчителька укр. мови та укр. літ.
Віталій Щербанюк — старший парубок.
Саладдін — старший парубок.
Баклажан — малолітка, стріляє за Віткою.
Вітка — симпотна чувіха.
Лука — парубок, стріляє за Віткою.
Демон — Віталій Демчук, хуліган-беспрєдєльщик.
Свєтка Закринична — симпотна герла з нестандартною поведінкою, зовні схожа на шведську кінозірку
Вовка Шмульський
Персонажі.
Лідія Сергіївна Соколова
Андрій Кобза
Уманський
Шляпкін
Крейда
Іванча
Дроба
Студенюк
Андрющенко
Марат
Вітя Калач
Натаха з болонкою
Соловець
Дьоміна
Єгор Нехлюйко
батьки Нехлюйка
Андрій Заєць, малолітка, брат Белса
Наталка Швець
Сашко Рибак
Емма Рожнятовська
Пролог
Уже кілька років Олексій Володимирович їздив в громадському транспорті досить рідко — час од часу. Бо зазвичай на колесах, а без них — куди? Але минулого тижня у «Фіаті» ні сіло ні впало почала барахлити коробка передач, і через раз вмикалася четверта, тож з понеділка він загнав свого бойового коня на станцію технічного обслуговування та поїхав на роботу на метро. Йому поталанило: потрапив у той дуже нетривалий проміжок часу в самому кінці вранішньої години пік, коли основний натовп вже схлинув, а потяги ще йдуть досить часто, і у вагонах хай і не вільно, але нема тієї жахливої тисняви, яка, здається, стає нормою в столичній підземці.
Він зайшов до вагону — місця, щоб сісти, не було, тоді Олексій відшукав, де приткнутися, взявся за поручень і тут усвідомив, що сорок хвилин поїздки йому абсолютно нема чого робити. Відвик за кермом, що дорогою можна щось почитати. Знічев'я він взявся розглядати пасажирів, що дружно втупилися в свої айпади, смартфони, планшети, електронні книжки та інші пристрої, здатні нести інформацію в цифровому вигляді.
Прямо перед ним сиділа жінка приблизно його віку — невисока, гарна, доладна, темноока, з каштановим блискучим волоссям — і читала щось з електронного рідера. Професійна цікавість журналіста, що пише на теми культури, перемогла: Олексій зазирнув в екран, очікуючи зустрітися там із Джеймсом Паттерсоном, Стівеном Кінгом, Джоном Грішемом або ще кимось з цієї когорти. Але в її планшеті вирувала буря мечів Джорджа Мартіна. «Дивний вибір для дорослої жінки», — подумав він і раптом звернув увагу на її руки: шкіра ніжна й доглянута, а нігті вміло пофарбовані темно-вишневим лаком. Жінка читала й усміхалася, і усмішка у неї була променяста якась, чи то так здалося. А парфум — легкий, прозорий, невагомий, із ледь вловимою делікатною присутністю… Господи, когось вона мені нагадує — став придивлятися до читачки чоловік. Маленька родимка над бровою, неслухняний вихор над чолом. Невже Ірина?
1