Выбрать главу

Сергій Батурин

Шизґара

Миколі Барковському, Сашкові Шварцштейну, Марині, Луці, Фортуні, Баклажану, Сиропу, Сороці та всім-всім — з любов'ю.

Venus

A Goddess on a mountain top Was burning like a silver flame The summit of Beauty in love And Venus was her name

REFRAIN:

She's got it yeah, Baby, she's got it Well, I'm your Venus, I'm your fire At your desire Her weapon were her crystal eyes Making every man mad Black as the dark night she was Got what no-one else had

REFRAIN:

She's got it yeah, Baby, she's got it Well, I'm your Venus, I'm your fire At your desire.[1]
Robbie van Leeuwen, 1969.

Дійові особи

Олексій Дем'яненко — «чоткий» парубок.

Сашко Шварцберг — друг Олексія, «чоткий» парубок.

Оленка Ярова — гарна дівчина, стріляє за Можайським.

Галушка — гарна дівчина, подобається Шварцбергу.

Микола Можайський — друг Олексія та Сашка, «чоткий» парубок.

Рудий Котя — галабурдник, механік по мотоциклах.

Ігор Гамзєєв (Сорока) друг Олексія, грає на барабанах в рок-гурті.

Ксюха — «мала» Ігоря, вважається найгарнішою дівчиною в своєму класі.

Вітько Заєць (Белс) — старший парубок.

Серьога Омельчук (Ом) — друг Олексія.

Олена Стрілецька — гарна дівчина.

Ірина — гарна дівчина.

Чабаненко Микола — «основний» парубок з бульвару Лихачова.

Габелія Володимир — «чоткий» парубок.

Сява Фортуна — гітарист, маестро.

Лев Оскарович Шварцберг —

батько Сашка, модельєр.

Бела Ісаківна — мати Сашка.

Толян Сєров (Сироп) — суворовець.

Вітько Зуб — однокласник Олексія.

Юрко Соколов (Сокіл) — старший парубок, «основний» з «Супера».

Кузькіна-Мать (Лариса Іванівна) —

злостива вчителька укр. мови та укр. літ.

Віталій Щербанюк — старший парубок.

Саладдін — старший парубок.

Баклажан — малолітка, стріляє за Віткою.

Вітка — симпотна чувіха.

Лука — парубок, стріляє за Віткою.

Демон — Віталій Демчук, хуліган-беспрєдєльщик.

Свєтка Закринична — симпотна герла з нестандартною поведінкою, зовні схожа на шведську кінозірку

Вовка Шмульський

Персонажі.

Лідія Сергіївна Соколова

Андрій Кобза

Уманський

Шляпкін

Крейда

Іванча

Дроба

Студенюк

Андрющенко

Марат

Вітя Калач

Натаха з болонкою

Соловець

Дьоміна

Єгор Нехлюйко

батьки Нехлюйка

Андрій Заєць, малолітка, брат Белса

Наталка Швець

Сашко Рибак

Емма Рожнятовська

Пролог

Уже кілька років Олексій Володимирович їздив в громадському транспорті досить рідко — час од часу. Бо зазвичай на колесах, а без них — куди? Але минулого тижня у «Фіаті» ні сіло ні впало почала барахлити коробка передач, і через раз вмикалася четверта, тож з понеділка він загнав свого бойового коня на станцію технічного обслуговування та поїхав на роботу на метро. Йому поталанило: потрапив у той дуже нетривалий проміжок часу в самому кінці вранішньої години пік, коли основний натовп вже схлинув, а потяги ще йдуть досить часто, і у вагонах хай і не вільно, але нема тієї жахливої тисняви, яка, здається, стає нормою в столичній підземці.

Він зайшов до вагону — місця, щоб сісти, не було, тоді Олексій відшукав, де приткнутися, взявся за поручень і тут усвідомив, що сорок хвилин поїздки йому абсолютно нема чого робити. Відвик за кермом, що дорогою можна щось почитати. Знічев'я він взявся розглядати пасажирів, що дружно втупилися в свої айпади, смартфони, планшети, електронні книжки та інші пристрої, здатні нести інформацію в цифровому вигляді.

Прямо перед ним сиділа жінка приблизно його віку — невисока, гарна, доладна, темноока, з каштановим блискучим волоссям — і читала щось з електронного рідера. Професійна цікавість журналіста, що пише на теми культури, перемогла: Олексій зазирнув в екран, очікуючи зустрітися там із Джеймсом Паттерсоном, Стівеном Кінгом, Джоном Грішемом або ще кимось з цієї когорти. Але в її планшеті вирувала буря мечів Джорджа Мартіна. «Дивний вибір для дорослої жінки», — подумав він і раптом звернув увагу на її руки: шкіра ніжна й доглянута, а нігті вміло пофарбовані темно-вишневим лаком. Жінка читала й усміхалася, і усмішка у неї була променяста якась, чи то так здалося. А парфум — легкий, прозорий, невагомий, із ледь вловимою делікатною присутністю… Господи, когось вона мені нагадує — став придивлятися до читачки чоловік. Маленька родимка над бровою, неслухняний вихор над чолом. Невже Ірина?

вернуться

1

Венера

(Переклад І. Мостицького)

Богиня на вершині гори Горіла як срібне полум'я Ідеал краси та любові А звали її Венерою. Вона домоглася свого Так, дитинко, вона домоглася свого Ну а я твоя Венера Я твій вогонь твого бажання Її зброєю були кристальні очі Роблять кожного чоловіка чоловіком Як смола вона була чорна Отримавши те, чого не було ні в кого Вона домоглася свого Так, дитинко, вона домоглася свого Ну а я твоя Венера Я твій вогонь твого бажання.