— Збігаю пірну.
Ті часи були не те щоб геть пуританськими: хвилі сексуальної революції, що вирувала на планеті, докочувалися до наших країв попри залізну завісу, та на правдиву інформацію і хоч бодай найменшу просвіту з ідеологічних міркувань було накладено суворе табу. Мабуть тому, що Моральний кодекс будівника комунізму не визначив засад міжстатевих стосунків за розвиненого соціалізму та етичних еталонів в епоху акселерації молоді та остаточного розкріпачення жінок. Якісь журнали та плакати нелегально потрапляли до країни, гуляли по руках машинописні переклади «Техніки сучасного сексу» Роберта Стріта плюс якісь сумнівні сексуальні оповідання, от і все. В переважній більшості закомплексовані й зашорені батьки мовчали щодо цього, як партизани на допиті: чи то соромилися розмовляти на такі теми, чи не мали чого сказати по суті. Якоїсь популярної літератури масово теж не друкували. Подивитися й зробити висновки самому тим паче було нереально: тільки-но винайдений формат VHS, що приніс світові епоху домашнього відео, мудрагелі з корпорації JVC уперше представили на ринку саме того року, і сталося це зовсім не в СРСР. Та що там говорити: навіть до горезвісного телемосту, на котрому світ довідався, що «в нас сексу немає, і ми проти цього», залишалося аж десять років. Так що питання знаходилося в стані безпросвітної первісної дрімучості, а дослухатися до різного штибу «знавців» чи, не приведи Господи, наслідувати їх, було просто собі дорожче. І молоді залишався лише емпіричний метод, шлях спроб і помилок, на який вона й мусила ступати, вивчаючи науку тілесного кохання на власному досвіді.
Питання статі не могли не обходити молодь — а коли ще зрештою цікавитися тим усім: коли повна гормонів кров нуртує в молодому тілі чи коли онуків до школи поведеш? Балачки на задану природою тему точилися в юному середовищі безперестанно: хто кого взув, яка дає, кому не дають, хто як жариться, петрушиться, пежиться і таке різне. Слово «трахати» в цьому значенні в ті часи в Києві ще не зустрічалося. Та й то, все було на рівні пліток, поговору, чуток. Просторікували здебільшого від надміри почуттів. А що відбувалося з реальною парою, коли вона усамітнювалася, залишалося тільки здогадуватися. Лена, наприклад, за будь-якої спроби доторкнутися до її грудей або ще десь одразу відводила руку Олекси, неголосно, але упевнено заперечуючи: «Не треба». Про подальше ж і йтися не могло. Вона була не готова до зближення, він ще не вмів підготувати, ще чомусь — хтозна, але далі обіймів з нею не просувалося. А багато хто з хлопців недвозначно натякав, що вже став чоловіком у тому самому сенсі, і це не могло його не турбувати, хоча більшості їхніх делікатних натяків на грубий кусень він віри не йняв: коли роблять таємниче лице і говорять взагалі та манівцями — повірити дуже важко. Але він точно знав, що його найліпші друзі — Сашко Шварцберг та Микола Можайський — нещодавно вже почали статеве життя й розмірковував, чи варто перейматися, що хлопці, хоч асами в цій справі ще не стали, але вже вирушили в самостійний політ та відкрили особистий рахунок амурних перемог, а він виглядає поряд із ними таким собі пілотом-новачком без жодної зірочки на фюзеляжі. Рано чи пізно займатися цим все одно почнеш, але Олексій дуже сумнівався, що хотів такого, як в них, початку, — з розлученою розбитною молодицею Анею, котра зазвала їх по одному до себе додому. Йому уявлялося, що починати треба зі свою дівчиною, котра подобається. Розділяти ж секс і кохання йому навіть на думку не спадало.
А зараз поряд на підстилці лежала неймовірно приваблива дівчина, уласкавлюючи його поглядами, усмішкою, ледь вловимим неповторним запахом чистої молодої шкіри, доглянутого волосся, ніжним голосом, жіночою аурою, і він раз по раз занурював розпалене тіло в рятівну прохолодну дніпровську воду. Те, що розніжена на сонці, охоплена млосною знемогою Лена теж часом думала про те саме, йому було геть невтямки.
20. Наприкінці літа
…Вірно думав колись Олексій, чекаючи на Ленусю в затінку під вишнею в її дворі: все хороше проминає — не встигнеш озирнутися. Літо, здавалося, тільки-но почалося, а вже настав серпень. Промайнула Мюнхенська олімпіада, котру дивилося на все око вся країна, бо крім неї та телевистави «Хлопчик зі шпагою», знятої за книгою Владислава Крапівіна, по телевізору того літа толком дивитися не було чого.