5. Для кожної страви майте спеціальний посуд.
Супницю для зупи. Хлібницю для хліба. Соусницю, бульйонницю, менажницю, фруктовницю, креманку… Не виставляйте на стіл кетчупи й гірчиці у магазинських упаковках. Переселіть їх у мініатюрні посудини. Для загальних страв — відповідні прибори, щоб комусь не довелося облизаними виделками тягтися до печені. У салатницю покладіть дві ложки; спеціальними щипалками зручніше набирати листячко та зіллячко.
6. Попросіть рідну людину послухати, як ви їсте.
Іноді так смачно буває, що зуби трощать їжу, як більшовики подільські святині. Пережовуйте плавно. Беззвучно. Не сьорбайте. Одна моя родичка — гарна жінка — але нагадує за чаювання буревій. Так гучно та завзято вона п’є.
7. Просіть сусіда по столу подати вам те, що необхідне.
Не волочіть декольте по столу, щоб взяти собі сіль або салат.
8. Перед десертом геть-чисто заберіть усе зі столу.
Викладіть нові прибори. Для десертів з підливкою не забудьте ложки. Не виставляйте електрочайник на стіл. Перелийте окріп в порцеляновий чайничок. В іншому — кавнику — задухмяньте каву. Якщо ж хтось п’є й чай, тоді подайте напій в окремому чайничку.
9. Відмовтеся від зубочисток.
Після їжі ліпше почистити зуби щіткою та пастою.
10. Вмостіть бабусь і дідусів на зручне для них місце.
Моя бабуся Світлана Рейнгольдівна завжди сиділа на подушці — бо така дрібнесенька, мініатюрна. Було тяжко їй висиджувати на твердому стільці. Я садила її на почесне місце в центрі столу. Подалі від вікна, щоб протяги не турбували. (Неодружених і закоханих «на куті» не садіть — як не поберуться, нащо себе картати).
11. Найменші діти нехай їдять з вами.
Ми до столу присуваємо два дитячі стільці. Так, по трапезі я стаю схожою на м’який годинник Далі[4]. Але таке тренування зріднює. (І тренує дітей до походів у ресторан).
Правила сім’ї
1. Уникайте цивільного шлюбу.
2. Не бійтеся першою запропонувати руку і серце (як королеви Вікторія та Єлизавета).
3. Чоловік повинен працювати, як і ви.
4. Створіть затишок — навіть в орендованій квартирі.
5. Даруйте свободу чоловікові і майте свій простір.
6. Не лягайте спати з образою.
7. Розмовляйте якомога частіше з чоловіком і дітьми.
8. Мрійте всією сім’єю.
9. Нехай вечеря за столом стане ритуалом.
10. Творіть сімейні традиції (наприклад, день народження метелика).
11. Працюйте і пишайтеся (навіть якщо драїте стайню).
§5. Екстремальний етикет
Як правильно хворіти
1. Не зізнавайтесь людям, на що слабуєте, якщо хвороба не благородна.
Наприклад, якщо у вас — діар…я, педикул…з, гемо…й, корост… Якщо таки доведеться розповісти про захворювання, знайдіть делікатну альтернативу. Скажіть, що у вас анемія, астенія, аритмія, дистонія. Або що у вас віолончіння (такої хвороби нема, але, назвавши її, матимете загадковий вигляд). Говорити про фізіологію — не лише поганий тон, а й імовірність згидитися людям. Уявляєте, якщо ваша секретарка повідомлятиме відвідувачів: «Даруйте, Алли Пугачовівни сьогодні нема, бо у неї крутить живіт»? Ви не дитина, ніхто вас не пожаліє, а засоціюють з унітазом і спустять з п’єдесталу.
2. Не репетуйте на прийомі у лікаря.
Це неввічливо. Навіть якщо вам микають зуби, промивають носа, шлунок, роблять укол чи беруть кров із вени, спробуйте усміхатися. Болю все одно не уникнути, то ліпше змиритися і не ганьбитися бурхливим виплеском емоцій. Вити вовком справжній панні не личить. Перенесіть сльози на потім — поплачете вдома. Можна перед котом або краще — перед рибками в акваріумі — домашні улюбленці не викажуть вашої слабкості.
3. Йдіть до лікаря чиста як сльозинка, як сніжинка, тільки не як звіринка.
Переконайтеся, що волосся у вас чисте, зуби начищені, тіло помите та спіднє — на заздрість маркізі де Помпадур. Хтозна-яку болячку можуть виявити. Іноді дрібненький прищик може бути першим підсніжником скарлатини. І тоді доведеться лягти в лікарню. Моя мама вчила: «Донечко, нехай на тобі завжди буде ідеальна білизна. А як швидка забере?»
4
«Постійність пам’яті» (ісп. La persistencia de la memoria; 1931; олія на полотні; 24 x 33 см) — відома робота Сальвадора Далі, нині тішить око відвідувачам Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку.