Як варіанти: Black tie Invited/Black tie Optional — «Чорний галстук вітається/Чорний галстук не обов’язково». Сreative Black tie — «Чорна краватка, творчий підхід» (маються на увазі модні новинки сезону).
Coctail Attire — «Коктейль».
Чоловік: темний костюм.
Жінка: коктейльна сукня.
Semi-formal. Напівформальний.
Найкаверзніший dress code, бо ніби дозволяє свободу, проте лише відповідно до типу заходу.
Чоловік: для заходів після 18:00 перевагу віддавати темному костюму.
Жінка: після 18:00 краще обрати коктейльну сукню (не довге плаття «по кісточки»), денну сукенку або святковий/урочистий діловий костюм.
Casual — вільний стиль одягу або
Informal — неформальний.
Усім: завжди варто брати до уваги стиль заходу.
У певних випадках краще вбратися елегантно, аніж вільно.
Business Best (Bb).
Найбільш строгий і дорогий діловий костюм.
Чоловік: найкращий діловий костюм, бажано темно-синього кольору, сорочка сліпучо-біла (краще із запонками), краватка в червоних тонах, із нагрудною хустинкою. Туфлі — або чорні оксфорди, або дербі.
Жінка: сірий, синій або бежевий костюм, біла блуза, панчохи тілесного кольору, туфлі чорного кольору (або кольору костюма) на невисокому каблуку (3 — 5 см).
Business Traditional (Вtr), Undress.
Традиційний діловий костюм або повсякденна форма одягу.
Усім: звичайний діловий костюм.
S.t. (sine tempore — лат.) — точно, вчасно, без спізнювання.
C.t. (cum tempore — лат.) — зі спізненням, але не більш ніж на чверть години.
R.S.V.P. (Response S’il Vous Plait — фр.) — прохання підтвердити присутність — не забудьте перетелефонувати, бо кількість місць обмежена.
Видання ілюстроване репринтами сторінок підручника «Подруга» для учениць закладу, де виховували шляхетних панянок в Україні ХІХ століття. Ці жіночі школи виникли на території нашої країни набагато пізніше, ніж в інших розвиненіших країнах світу, й передусім призначенням перших таких закладів було виховання дружин для вищих держпосадовців і тодішньої еліти. Випускниці шкіл для шляхетних панянок вивчали іноземні мови, Закон Божий, етикет, літературні та музичні твори тощо, значно менше уваги приділялося суспільствознавчим, природничим наукам, математиці. Тим часом чоловіки отримували знання в університетах класичного зразка, в яких найсміливіші дівчата таки потім отримали право вчитися. Випускниці «жіночих шкіл» мали право на посаду виховательки в дворянських і купецьких родинах. До слова, курси, інститути такого штибу існували не лише у Харкові, Полтаві, Києві, та, попри сувору муштру й тілесні покарання, від яких страждали учениці, охочих здобути освіту було куди більше, ніж прагнення й коштів у їхніх батьків на навчання доньок, і при вступі перевагу надавали дітям дворян, а уже згодом і купців першої гільдії. Щоб скласти яскравіше уявлення, наскільки непристосованими для соціалізації були «родовиті панянки», варто перечитати «Інститутку» Марка Вовчка. Серед найвідоміших випускниць закладів виховання шляхетних дівиць — Олена Пчілка, Наталя Забіла, Софія Русова, Наталя Полонська-Василенко, Анна Ахматова та інші.