10. Не робіть чужої роботи.
§4. Сім’я
Як відновити пристрасть
1. Не робіться з чоловіком єдиним цілим.
Відрізняйтеся інтересами, думками, хобі. Вам не обов’язково лазити з милим Говерлою чи грати у баскетбол при зрості метр п’ятдесят. Я колись заради коханого занурилася з аквалангом на Мальдівах. Усе б добре, якби не запалення легенів. Ледве вилікували...
2. Назвіть його чужим іменем.
Коли мій чоловік перестає проявляти в мій бік цікавість, я кажу, наприклад: «Віталій! Ой, даруй, Володя…» І я знову стаю для нього видимою.
3. Припиніть нав’язувати своє товариство.
Якщо вже у повітрі буревій та хурделиця, не робіть спроб розпитувати, що сталося. Зберіть речі. Замовте квиток у теплі краї, можете бузьків запитати, куди краще податися, — вони щороку літають. І вирушайте у мандри. Повірте, якщо вас рік не буде, чоловік точно за вами засумує.
4. Станьте цікавою собі.
Конфлікти у сім’ї є наслідком внутрішніх негараздів. Ну як може подобатися жінка, яка постійно ниє, сичить, нарікає, погано пахне та думає? Але найгірше, коли цю цьоцю ще й треба розважати. Я, наприклад, люблю сама себе дивувати. Замислюватися над біографією білки, яка ходила зі мною вагітною. Залазити в дитячий манеж. І затуляти долоньками очі незнайомцю, що стоїть переді мною на касі заправки. Поки я себе розважаю, коханому нудьгувати зі мною не доведеться.
5. Пристрасть відновлювати не потрібно.
Якщо вона згасла, іноді легше скоритися і піти вчасно зі стосунків. Щоб дати собі та йому можливість нової гарячої любові.
Як стати радістю свекрусі
1. Подружіться з мамою вашого чоловіка.
Запрошуйте її в кіно, на шопінг, на дискотеку, на курси крою та шиття, на батьківські збори до внуків... (Або телефонуйте їй 20 разів на день і пропонуйте зустрітися. Тоді свекруха добровільно відцурається.)
2. Медитуйте під час спілкування зі свекрухою.
Навіть якщо вона відверто вас ігнорує, критикує, затуркує. Підніміться подумки вгору над нею: ген-ген над люстрою, понад крони старого дуба, аж за хмари. Подивіться на неї з висоти марноти і процитуйте собі Бальзака: «Я надто високо, щоб мене торкнулися ваші образи».
3. Придивіться до неї — і знайдіть у ній щось рідне і миле серцю.
Це ж ця жінка народила вашого коханого Омеляна. Можливо, у неї його очі? Чи родимка? Спробуйте щось у ній полюбити, хай це буде кінчик правого вуха. Вам стане легше жити...
4. Прийдіть до свекрухи в гості і подаруйте сертифікат.
У ньому, наприклад, зазначено, що на її честь названо зірку. Зірка Розалія. Тільки ніколи не зізнавайтеся, що вигадали і надрукували його самі.
5. Цілуйте її та обіймайте.
Навіть якщо свекруха втікатиме, — наздоженіть її і довго, і ніжно тримайте в обіймах.
6. Натренуйте дітей гарно вимовляти її ім’я. Нехай перше слово вашої дочки буде не «мама», а «Гертруда Стайнівна».
У мене свекруха хороша, тому вищезгадані правила на собі не перевірені.
Розрада від зради[2]
1. Якщо ваш чоловік — зрадник, бідося, виженіть його з хати.
Назавжди.
2. Якщо ваш чоловік — олігарх, теж виженіть його з хати. Але на деякий час.
Винайміть йому квартиру в спальному районі або ліжко-місце. За його ж гроші. А в його одяг вберіть його лакеїв чи помічників: охоронців, водіїв, особистого шліфувальника лисини. Мою подругу зрадив чоловік. Наступного ранку вона розпродала між коліжанками увесь його гардероб. До трусів. Я придбала лижний костюм, наприклад.
3. Напишіть смс: «Ігорчику, від глистів зварила тобі чай зі шипшини. Не забудь випити».
І випадково розішліть цю записку всім його колегам та знайомим. Не забудьте потім дописати: «Пробачте, надсилала чоловікові. Випадково відправила вам».
4. Не телефонуйте/не пишіть його коханці[3].
Це принизить вас, але улестить самолюбство зрадливим. Коли я була коханкою, ой, коханою, то підсвідомо чекала, аби мені зателефонувала жіночка (не законна дружина, підкреслюю) мого обранця. Я ж ревнувала і хотіла зробити їй боляче. Бо він не був ані моєю власністю, ані її.
5. Не думайте про суїцид.
Сприймайте зраду як можливість вивільнитися від непотребу. Скажіть йому: «Мужчина, не затримуйте чергу». І знайдіть собі нового коханця. Або коханку.
2
Авторка переконана, люди живуть у злагоді й любові, тож не зраджують. Слова ''зрада'', як і "рада", "зрадіти" й "розрада" — вигадали письменники, щоб було про що писати книжки.
3
Прим. ред. — Мені теж було… боляче визнати зраду. Шукала, кому виговоритися. Порозмовляйте про це з павучком, що поселився у вас на балконі. Я так і зробила. Павучок мовчки вислухав. Він мене зрозумів так, що я сама себе зрозуміла! Я нікому не розповіла — і він нікому не розповів.