— А ти знаєш, де може зараз знаходитися Щит Таргітая? — запитав Атей.
— Здогадуюсь, тому й кажу, що справа буде нелегкою.
Вони помовчали. Атей не наважувався далі розпитувати брата, очікуючи, коли він сам заговорить.
Сагір порушив мовчанку тільки тоді, коли вогонь майже згас.
— Я думаю, що найбільше за все ти хочеш дізнатися про Срібного Яструба, — промовив він, уважно дивлячись на Атея.
Хлопець кивнув головою.
— Братство Срібного Яструба існує дуже давно, з тих часів, коли наш народ тільки прийняв священну силу цієї землі. До нас тут жили великі воїни-кіммерійці. Але боги вирішили, що настав час скіфам стати володарями степів над Борисфеном і Евксинським морем.[10] Під час вирішальної битви між кіммерійцями і скіфами над скіфським військом з’явився у височині срібний птах. Битва закінчилася перемогою скіфів, хоча наших воїнів було набагато менше. І тоді наші ворожбити — інереї — визначили, що цей Срібний Яструб був провісником доброї волі богів до скіфського народу. І тоді найкращі та найкмітливіші воїни, які були позначені мудрістю Срібного Яструба, створили таємне братство, яке охороняло святині цієї землі. Вони не підкорялися ні скіфським царям, ні могутньому клану магів-інереїв.
— І наш батько входив до цього братства? — запитав Атей.
Сагір кивнув головою:
— Серед нашого народу таємничим даром богів до пророцтв, ворожби й магії володіли не тільки інереї, але й деякі майстри — ковалі і воїни. Ці майстри та воїни якраз і об’єднувалися у братство Срібного Яструба. Інереї служили скіфським царям, а клан Срібного Яструба захищав тільки Священну силу цієї землі. Тому між ними довгий час точилась прихована ворожнеча. Особливу лють мали до клану Срібного Яструба Чорні інереї. Коли скіфи після довгих сторіч панування були вигнані з цих степів, багато інереїв пішло служити сарматам і готам, але воїни Срібного Яструба не підкорилися й продовжували йти своїм шляхом. Шляхом, який визначила прадавня сила цієї землі, її Вищий Закон. З покоління в покоління в роду нашого батька Аріанта передавався Звичай Срібного Яструба, і завжди всі чоловіки нашого роду входили до клану його воїнів.
Ти був ще дуже малим, коли батько відправив мене на таємне висвячення до клану Срібного Яструба. Батько передчував, що він останній, хто може назавжди закарбувати мудрість нашого таємного братства. Він пройшов обряд Великого мовчання у Священній Печері й пережив видіння, під час якого зустрівся з самим Таргітаєм…
— З самим Таргітаєм! — не стримався й захоплено вигукнув Атей.
— Так, — кивнув головою Сагір, — Таргітай наказав батькові виготовити щит, у якому назавжди буде зберігатися сила Срібного Яструба — вічного супутника Таргітая. Я повинен був прийти за цим Щитом Таргітая, але я не встиг… Тепер ми з тобою повинні знайти цей Щит, поки його силу не використали ті, кому він не має належати.
— І тоді я теж буду посвячений у братство Срібного Яструба? — запитав Атей, схопившись з місця.
Сагір засміявся:
— Шлях Срібного Яструба нелегкий. Багато прийдеться пережити випробувань на ньому. Втім, частину випробувань ти вже пройшов. Якщо ми знайдемо Щит Таргітая, можливо, провідник нашого клану дозволить тобі пройти обряд Великого мовчання.
— А хто він — провідник клану Срібного Яструба?
— На чолі нашого братства завжди стояли найбільш мудрі люди нашого народу. Посвяту їм дає Коло Зберігачів, духи яких мешкають на островах Борисфену. Переповідають, що в дуже давні часи один з провідників клану — скіф з царського роду Анахарсій довгий час жив у Елладі і був визначений як один з найвидатніших мудреців Ойкумени,[11] але коли повернувся і очолив наш клан, його рідний брат Савлій, підбурений Чорними інереями, застрелив його зі свого лука. Інший провідник клану — з роду сколотів — був охоронцем грецького царя Олександра і разом з ним потрапив до далекої ріки Інд, в країну, якою правлять нащадки воїнів, які колись покинули наші степи. Всі наші вожді ретельно зберігали мудрість, яку змогли засвоїти у дальніх країнах. Тепер братством Срібного Яструба править великий воїн і мудрець Отан. Ти сам відчуєш його силу, якщо він вирішить допустити тебе в коло нашого братства.