— Але ж, батьку, я вибрав!..
— Можливо. А все ж, поглянь, подумай…
Міровол підійшов до маленького щитка на стіні приміщення, натиснув кнопку. Непрониклива чорна завіса почала швидко підійматись від підлоги до височенного купола. Це діяла всередині стіп система світлофільтрів. За кілька секунд стало зовсім темно. І тоді в мороці почувся голос Міровола:
— Почнемо з космонавтики. Оглянемо поступово всю систему.
Перед присутніми спалахнув блідо-зеленим сяйвом прямокутник стереоекрана[1]. Здавалося, простір приміщення відсунувся у безодню. Ось на темному тлі засяяла зірочка. Вона блискавично виросла, перетворилася на планету. Над планетою в чорній прірві пульсувала гігантська куля Сонця. Його сяйво було послаблене фільтрами. Під палючим промінням розстилалася безкінечна гола пустеля. Розпечене каміння, неймовірно глибокі тріщини, несамовиті вихори розріджених газів, що вириваються зсередини планети! Дивитись на таке видовище було неприємно…
— Меркурій! — констатував Світозар. — Жахливий світ!..
— Не поспішай з висновками, — почувся голос Міровола. — Дивись далі…
Здавалося, об’єктив наблизився до самої планети і раптово проник під ґрунт. На екрані з’явилися астрономічні обсерваторії, які спеціально займалися вивченням Сонця. Ось за пультом, в повітряному кріслі повис десь під стелею чоловік. Він дивився на екран телеустановки, наспівуючи якусь веселу пісеньку.
— Генімар, — сказав Міровол. — Один з кращих астрономів системи, великий знавець в області космогонії…
Астроном ніби почув голос, повернувся в кріслі і поглянув униз. Його молоде худорляве обличчя усміхнулося.
— Генімар! — крикнув Міровол. — Ми вітаємо тебе!
Генімар відповів граціозним жестом руки.
— Мій син вступає сьогодні в життя. Я показую йому систему і пропоную вибрати шлях. Розкажи, чим цікава твоя професія?..
― Із задоволенням! — почувся різкий високий голос астронома. — День і ніч, тобто завжди, — бо тут нема ні дня ні ночі, ― наші найточніші інструменти вивчають діяльність центрального світила. Нам пощастило дати вичерпну відповідь про походження Сонця, джерела його енергії і еволюцію… Наука вважає, що перед згасанням Сонце спалахне під впливом змін, які настануть після закінчення циклу ядерних реакцій[2]? Це загрожує життю на Землі та інших планетах. Ми мусимо бути готові до переселення в інші світи або до використання штучних джерел тепла і світла.
— Я чув про це, — сказав Світозар.
— Можливо, — вів далі Генімар. — Недавно навколо Плутона запущені супутники з реакторами, створюється планетна атмосфера і моря. Почнеться круговорот, створиться органічний ґрунт, а потім з’явиться життя. Можна сказати, що люди готові до переселення в інші світи…
― І скоро це буде? — тривожно запитав Світозар.
Генімар засміявся.
— Час відносний. Тим більше, що ми вступаємо в еру безсмертя. Але ждати ще дуже довго. Не менше більйона років… Проте, необхідно весь час слідкувати за діяльністю Сонця, щоб бути готовим до всього!..
— А може, ми знайдемо методи боротьби з циклічними вибухами Сонця? — гаряче озвався хлопець.
— Можливо, — сказав Генімар. — Навіть напевне! Як би там не сталося, ти бачиш, що в астрономії — безодня роботи. Я гадаю, що моя професія — дуже потрібна і романтична!.. Бажаю щастя!..
Постать астронома зникла. На екрані з’явилися довжелезні підземні зали, де автомати добували з глибини планети різні метали і перетворювали їх у складні машини. Та найцікавішою була енергетична установка Меркурія. Вона охоплювала підземним кільцем весь Меркурій. На екрані з’явилося обличчя жінки — керівника енергетикою внутрішніх планет. За проханням Міровола вона сказала:
— Енергія ядра будь-яких елементів конденсується у вакуумних акумуляторах. Такі енергетичні пункти в нашій системі є на Марсі, на шістьох супутниках Юпітера, трьох супутниках Сатурна, двох супутниках Урана та Нептуна і на Плутоні. Є кілька невеликих установок на астероїдах, які перетворені в орбітальні станції. Немає таких станцій тільки на Землі та Венері…
— Чому? — вихопилося запитання у Світозара.
— Тому, — відповіла жінка, — що вакуумні акумулятори зберігають неймовірні запаси енергії, які можуть знищити планету при нещасному випадку. Ми вирішили на заселених планетах не створювати енергетичних пунктів такої потужності…
— Для чого використовується енергія цих пунктів, крім потреб промисловості заселених планет? — запитав Міровол.
— Основна маса енергії консервується. Так постановила Космічна Рада. Ви знаєте, що в наші дні проводяться експерименти по подоланню Простору без апаратів, за рахунок нейтралізації тяжіння[3]. От якраз для таких цілей ми й консервуємо енергію. Щоб вам стало ясніше, можу сказати, що загальна потужність енергетичних запасів нашої Системи в переводі на гравітаційний[4] потенціал переважає гравітаційну енергію ста тисяч сонячних мас…
Світозар, а також Ені і Тора, які не чули таких цифр, охнули від несподіванки. Жінка задоволено посміхнулася.
— Енергетика — це життя, це майбутнє, ― сказала вона. — Бажаю щастя…
Її постать зникла. На екрані знову з’явилося чорне провалля Космосу, засіяне мереживом зірок. З нього поволі виростала друга планета, обкутана білою ковдрою непроникливих хмар.
— Венера, — урочисто промовив Міровол. — Ну, тут не потрібно пояснень інших, тут працюю я і розповім тобі про все…
На екрані відкрилась перспектива планети. В похмуру далечінь котилися важкі фіолетові хвилі океану. Над берегами розкинулися плантації пишних дерев з жовтогарячим листям і криваво-червоними плодами. За плантаціями, під грядою сіро-зелених гір, виднілися куполи білосніжних котеджів.
— Поглянь, — з гордістю промовив Міровол. — Коли вперше наші далекі предки прибули на Венеру, вони потрапили в пекло. Безліч діючих вулканів, повітря заражене вуглекислотою і отруйними випарами, висока температура, при якій неможливо було нормально жити і працювати. Минуло кілька тисячоліть і планету не можна впізнати. Ми нейтралізували більшість вулканів, ліквідувавши вогнища радіоактивного розкладу, ми очистили атмосферу, прискорили обертання Венери навколо осі, бо вона оберталася раніше дуже повільно. І, нарешті, ми виростили ряд рослин з казковими властивостями…
— Що ж це за рослини? — не стримався Світозар. — Ми ще не знаємо про них?..
— Ні! — відповів Міровол. — Лише в цьому році ми завершили досліди. Довготривала перевірка була успішною, і наші рослини вирощуватимуться також на Землі… Так от, якості цих рослин незвичайні, їх плоди мають у собі абсолютно все необхідне для організму людини…
— Зачекай! — вигукнув здивований Світозар. — Ти хочеш сказати, що люди зможуть зовсім позбутися кухні? Зникне вся різноманітність їжі, до якої ми звикли?..
— А чому ж! — Було чутно, як Міровол засміявся в темряві. — Хіба це погано? Вирощувати тільки одну культуру рослин і не думати зовсім про кулінарію. Ви уявляєте, наскільки це полегшить нам життя? На штучних супутниках, станціях, на космольотах будуть оранжереї з цими рослинами. Людям залишиться лише одне — доглядати за ними…
— Але ж тоді почне змінюватися структура організму! Травна система і цілий ряд інших поступово перетворяться в рудименти!
Міровол знизав плечима.
— Ти, я бачу, відстоюєш естетичні форми людини, які стверджені тисячоліттями. Це пусте! Нам здаються некрасивими форми наших диких предків — волосатих, довгоруких, низьколобих, а наші нащадки, можливо, будуть сміятися з форм Діани або Афродіти, яким до цього часу поклоняємося ми… А втім, можна виробити ряд гімнастичних вправ, щоб зберегти наші форми, про які ти так турбуєшся!..
— У всякому разі — це чудесне відкриття! — озвалася Леліока. — Можна поздоровити тебе, Міроволе?..
— Не мене, а Селекційний Інститут Венери, — скромно уточнив Міровол. — Потім, потім… Тепер мова йде про долю Світозара. Пішли далі…
1
Стереоекран. — Екран, що дає об’ємне зображення. Зараз застосовується в кіно. В СРСР і за кордоном розробляється конструкція об’ємного телебачення.
2
Ядерні реакції Сонця. — Наукою встановлено, що джерелом енергії Сонця, а також інших зірок є термоядерні реакції неймовірних масштабів, у яких водень перетворюється в гелій з допомогою каталізатора — вуглецю. Це так званий вуглецевий цикл. Можуть бути інші цикли Коли завершується певний цикл, тобто, коли вичерпується вихідна речовина, наприклад, водень, тоді зірка стискується, причому виділяється величезна теплота. Розпочинається новий цикл реакцій. Деякі вчені вважають, що це веде до вибуху зірки.
3
Нейтралізація тяжіння. — Згідно теорії відносності простір сам по собі не існує. Він є однією з форм існування матерії. Можна висловитися так: простір є функція тяжіючої матерії, бо тяжіння небесних тіл визначає напругу поля, а звідси і так звану кривизну простору. Якби вдалося в певній частині космосу створити поле антитяжіння, то «звичайне» поле тяжіння анігілювало б з «антиполем», тобто нейтралізувалося б. Очевидно, що і простір в такому разі зникає, тому що видалені матеріальні чинники, які визначають суть простору.