– Для вас обох це перший шлюб, правильно?
– Так, – відповіли ми хором.
– Скільки тривали попередні стосунки у кожного з вас?
– Два роки, – відповіла Еліс.
– Сім, – сказав я.
– Років? – перепитала Вівіан.
Я кивнув.
– Цікаво. – Вона зробила позначку у блокноті.
– Скільки прожили в шлюбі ваші батьки?
– Дев’ятнадцять років, – відповіла Еліс.
– Сорок з гаком, – сказав я не без гордості. – Вони і зараз разом.
– Дуже добре, – кивнула Вівіан. – Еліс, виходить, ваші батьки розлучилися?
– Ні.
Від смерті її батька минуло дуже мало часу, і вона не хотіла про це говорити. Взагалі Еліс схожа на закриту книгу. Мені як психотерапевтові та до того ж її чоловікові нелегко змиритися із цією її особливістю.
Вівіан подалася вперед, спершись на блокнот.
– Яка, на вашу думку, найчастіша причина розлучення?
– Скажи ти, – Еліс поплескала мене по коліну.
– Зрада, – сказав я, майже не замислюючись.
Ми з Вівіан обидва вичікувально дивилися на мою дружину.
– Клаустрофобія, – запропонувала Еліс.
Не на таку я відповідь сподівався.
Вівіан занотувала наші відповіді в блокноті.
– Як ви вважаєте, чи повинні люди нести відповідальність за свої вчинки?
– Так.
– Так.
– Як ви вважаєте, чи є користь від сімейних психологів?
– Хочеться сподіватися, що так, – розсміявся я.
Вона знову зробила якісь позначки в блокноті. Я намагався їх розгледіти, але почерк був занадто дрібний. Закривши теку, вона назвала двох знаменитих акторів, чий шлюб зовсім недавно розвалився і скандальне розлучення яких тепер обговорювали всі кому не ліньки.
– Отже, – спитала вона, – як ви думаєте, хто більше винен?
Еліс нахмурилася, намагаючись зрозуміти, що Вівіан хоче почути. Як я вже говорив, Еліс – перфекціоніст. Їй треба не просто скласти іспит, але й отримати відмінну оцінку.
– Думаю, що обидва, – нарешті сказала вона. – Їй не слід було так чинити з Тайлером Дойлом, не по-дорослому це, та й він неправильно повівся. Не варто було ті твіти публікувати наприклад.
Вівіан кивнула, а Еліс випросталася на стільці, явно задоволена своєю відповіддю. Напевно, у школі вона була ученицею, яка завжди знає відповідь, піднімає руку на уроці і старанно робить домашнє завдання. Тепер завдяки цьому вона здавалася вразливою; було щось дуже миле в тому, що моя дружина – з її роботою, дорогим помешканням та дорослим гардеробом – так по-дитячому прагнула відповісти правильно.
– Як завжди, повністю погоджуюся з дружиною.
– Хороша відповідь, – підморгнула мені Вівіан. – І останні кілька запитань. Ваш улюблений напій?
– Шоколадне молоко, – відповів я. – І вистиглий гарячий шоколад.
Еліс на мить задумалася.
– Раніше я любила коктейль із журавлинного соку з горілкою і льодом. Тепер віддаю перевагу мінералці з ягідним смаком. А ваш?
Вівіан явно здивувалася – не очікувала, що їй теж ставитимуть питання.
– Мабуть, віскі «Green Spot» дванадцятирічної витримки, нерозбавлене.
Вона перегорнула блокнот.
– Ну і найголовніше питання: чи хочете ви, щоб ваш шлюб тривав усе життя?
– Так, – відповів я автоматично. – Звісно.
– Так, – сказала Еліс.
Начебто прозвучало щиро, але раптом вона і зараз відповідає так лише для того, аби пройти тест?
– Усе, – оголосила Вівіан, прибираючи теку в портфель. – Перейдемо до слайдів?
9
– «Договір» – це спільнота однодумців, об’єднаних однією метою, – почала Вівіан. – Створений у 1992 році відомим адвокатом Орлою Скотт, «Договір» зростав і міцнішав. Відтоді наші правила і статут зазнали змін, незмірно зросла кількість учасників і розширилася географія, однак місія і дух «Договору» залишилися такими ж, якими замислювалися Орлою від самого початку.
Вона подалася вперед, ледве не торкаючись нас колінами. На стіні, як і раніше, чорніло слово «Договір».
– То це такий клуб? – запитала Еліс.
– І так і ні, – відповіла Вівіан.
На першому слайді була фотографія високої доглянутої жінки, яка стояла біля білого котеджу на тлі моря.
– Орла Скотт працювала адвокатом із судових справ, потім прокурором, – розповідала Вівіан. – Цілком віддавалася роботі, навіть сама себе називала кар’єристкою. Була одружена, але без дітей – мріяла зайняти високий пост у міністерстві юстиції і не хотіла, аби щось відволікало її від мети. Коли Орлі виповнилося сорок, протягом року вона втратила обох батьків, від неї пішов чоловік, а її посаду скоротили.