Вони її забирають наспівуючи. «Маленький чоловічок у лісі сам-один…»
Він міцно тримає Мішу за руку, обох дітей тягнуть до дверей. Він не відпустить своєї сестрички, та Синьоокий вдаряє важкими дверима клуні по його руці, тріск кістки, двері знову відчиняються, і в Ганнібала летить важке поліно глухо б’є йому в голову, на нього сиплються страшні удари, в очах спалахують іскри, двері захлопуються, Міша гукає його: «Анніба!»
Удари перетворилися на торохтіння дрючка старшого вихователя по ліжку, а Ганнібал все скрикував зі сну: «Міша! Міша!»
— Замовкни! Замовкни! Вставай, ти, виродок!
Старший вихователь здер ковдру з хлопця, зіштовхнув його з ліжка. Геть зі спальні, під ударами палиці, по холодній землі надвір. Штовхнув Ганнібала до комори. Там зберігалося садове знаряддя, мотузки, теслярський інструмент. Старший вихователь поставив ліхтаря на діжку і підняв кийок. Показав забинтовану руку.
— Час заплатити за оце.
Ганнібал ніби злякався, відскочив подалі од світла, не маючи змоги промовити вибачень. Старший вихователь відчув його страх і посунув за ним у тінь. Уперіщив хлопця кийком по стегні. Ганнібал стрибком опинився біля ліхтаря. Схопив серпа і задув світло. Він лежав посеред темряви на долівці, тримаючи серпа обома руками над головою. Почувши поряд шаркіт кроків, різко махнув серпом у чорному повітрі, не поцілив, натомість почулося рипіння дверей і брязкіт ланцюга.
— Добре бити німого, такий не зможе нажалітися, — проказав старший вихователь.
Він та його заступник дивилися на чудовий витвір французького автомобілебудування, небесно-блакитного кольору машину «делагоя»[22] з дипломатичними прапорцями СРСР та НДР на крилах, що стояла на під’їзній доріжці замку. Вона мала екзотичний вигляд, як і годиться довоенному французькому авто, а в тих, хто звик до кутастих танків і джипів, викликала щире захоплення. Старший вихователь хотів ножем надряпати на борту машини слово «хуй», але її сторожив здоровезний водій.
Автомобіль, що під’їжджав, Ганнібал побачив зі стайні. Він не побіг йому назустріч. Дивився, як його дядько з радянським офіцером зайшли до замку.
Ганнібал долонею торкнувся щоки Цезаря. Кінь обернувся до нього своїм довгим обличчям, не припиняючи жувати овес. Радянський конюх гарно доглядав за ним. Ганнібал почесав коневі шию і ткнувся губами в нашорошене вухо, але не видав ані звуку. Поцілував коня в лоба між очі. З глибини стайні, зі щілини між двома стінками він дістав батьківський бінокль. Повісив його собі на шию і вийшов у двір на плац.
Заступник старшого вихователя, стоячи на сходах, дивився на нього. Все Ганнібалове майно вмістилося в одній торбі.
13
З вікна директорського кабінету Роберт Лектер бачив, як його шофер за пачку цигарок виміняв у кухаря шматок ковбаси з окрайцем хліба. Тепер, після ймовірної смерті його брата, Роберт Лектер сам став графом Лектером. Він давно звик до титулу, бо нелегально користався ним роками.
Директор не рахував грошей, глипнувши на полковника Тімку, він просто запхнув їх до внутрішньої кишені кітеля.
— Графе, тобто товаришу Лектере, хочу вам повідомити, що я бачив дві ваші картини у Єкатерининському палаці[23] до війни, а також кілька фотографій у «Горні».[24] Я просто в захваті від ваших робіт.
Граф Лектер кивнув.
— Дякую вам, директоре. А Ганнібалова сестра, про неї щось відомо?
— Від дитячої фотокартки мало користі, — відповів директор.
— Ми розіслали її по сиротинцях, — уточнив полковник Тімка.
На ньому була форма радянських прикордонних військ, сталева оправа його окулярів зблискувала синхронно з залізними коронками зубів.
— Потрібен час. Дітей так багато.
— І ще маю вам сказати, товаришу Лектере, у лісах повно… неідентифікованих трупів, — додав директор.
— Ганнібал ніколи нічого не розповідав? — спитав Лектер.
— Мені ні. Він здатен розмовляти фізично — вночі він кричить, зве сестру на ім’я. Міша, Міша…
Директор зробив паузу, ніби підбираючи слова.
— На вашому місці, товаришу Лектере, я був би обережним із Ганнібалом, допоки ви його не взнаєте ліпше. Найкраще йому не грати разом з іншими хлопцями, поки він не звикне там. Хтось обов’язково постраждає.
— Він забіякуватий?
— То забіяки від нього плачуть. Для Ганнібала не існує ієрархії. На нього нападають старші, і він дає здачі дуже швидко, а іноді особливо жорстоко. Ганнібал може становити небезпеку більшим за нього особам. З малими він лагідний. Дозволяє їм із себе трохи знущатися. Дехто думає, що раз він німий, то й глухий, і називають його навіженим прямо в очі. Він таким інколи дає прочухана, але дуже нечасто.
22
«Делагоя» («Delahaye») — автомобілебудівна компанія, заснована інженером-конструктором Емілем Делагоя (1843–1905). Упродовж свого існування (1898–1954) компанія «Делагоя» випускала різні машини — від сільськогосподарських до вантажівок, але особливо славилася якістю спортивних і авто класу люкс. Зараз існує міжнародний клуб любителів і колекціонерів «Delahaye».
23
Єкатерининський палац — «кам’яні палати» Катерини І, побудовані у 1746 р. під Петербургом у Царському Селі, 1756 року перебудовані архітектором Растреллі як палац для цариці Єлизавети. З 1918 року — музей.
24
«Горн» — літературно-мистецький альманах, котрий у 1918–1923 pp. випускала спілка пролетарських культурно-просвітницьких організацій «Пролеткульт».