Майк чув вигуки механічної радіогазети — війна, смерть, нова зброя, створена тут і за кордоном. Згорбившись, він плентав повз залізобетонні шкаралупи-житла: всі вони були схожі одне на одне. В сутінках світилися яскраві неонові вивіски: тут був діловий район; на вулицях рух і метушня.
За півкварталу від великої і яскравої неонової реклами Майк зупинився. Праворуч від нього було громадське сховище. Вхід — у вигляді тунелю з тьмяно освітленим турнікетом-автоматом. Плата за вхід — п'ятдесят центів. Якщо під час тривоги він буде на цій вулиці з п'ятдесятьма центами в кишені — він врятований. Майк частенько проштовхувався в громадські сховища під час навчальних тривог. Та були випадки, коли у нього не було п'ятдесяти центів. Тоді він стояв, охоплений німим жахом. А люди тим часом у паніці пробігали повз нього, переслідувані пронизливим виттям сирен.
Майк неквапливо попростував далі. Коли дійшов до величезних, залитих яскравим світлом демонстраційних залів фірми «Дженерал електронікс», він зупинився. Зали тяглися на два квартали й були освітлені з усіх боків. Стоячи коло вітрини, він, мабуть, тисячний раз вивчав виставлені там дивовижні речі, вигляд яких щоразу гіпнотизував його, примушував зупинитися.
У центрі величезного залу красувалася складна споруда, що являла собою сферу на опорах з герметичними шлюзами. На неї були наставлені прожектори. Реклама кричала про переваги цієї дивовижної конструкції, наче хтось брав їх під сумнів.
«У продаж надійшло новітнє антирадіаційне підземне сховище зразка 1972 року!
Зверніть увагу на такі особливості: автоматичний ліфт, гарантований від перекосів; працює від автономного живлення;
тришаровий корпус з гарантією витримує п'ятикратне перевантаження без деформації;
системи опалення і охолодження працюють на атомній енергії;
триступінчаста система дезактивації продовольства і води;
система цілковитої обробки антибіотиками;
пільгові умови оплати».
Майк довго не міг одірвати очей від сховища. Воно було розраховане на повну автономність, такий собі світ у мініатюрі: власний агрегат освітлення і опалення, запас повітря, медикаментів і майже невичерпний запас продовольства. Перебуваючи в ньому, родина була убезпечена, не відчувала ніяких незручностей в умовах найжахливішого водневого чи бактеріологічного нападу.
Ціна — двадцять тисяч доларів.
Поки він мовчки споглядав цю переконливу виставку, один із продавців вийшов з магазину, щоб заскочити до кафе.
— Ну що, хлопче, — машинально сказав він, проходячи повз Майка, — непогане сховище?
— Можна подивитися всередині? — швидко запитав Фостер. — Можна мені спуститися вниз?
Впізнавши хлопчика, продавець зупинився.
— Так ти той самий, — повільно проказав він, — те чортеня, що завжди нам набридає?
— Мені б хотілося спуститися вниз лише на кілька хвилин. Слово честі, я нічого не поламаю. Я навіть ні до чого не доторкнуся.
Продавець завагався: хлопчак причепився, як реп'ях. Та в нього були батько й мати, а ця обставина робила можливим продаж. Справи йшли кепсько: кінець вересня, а період спаду ще не минув. Від того, що скажеш хлопцеві: «Не муляй мені очі», компанія користі не матиме. Не матиме і він преміальних за продане сховище. Однак, з другого боку, коли всякий буде там лазити, теж користі ніякої.
— Не можна! — нарешті сказав продавець. — Хай приходить твій старий. Він бачив нашу виставку?
— Бачив, — видушив Майк.
— Що ж йому заважає? — Продавець широко махнув рукою в бік осяйного зразка. — Ми на вигідних умовах купимо у нього старе сховище з урахуванням амортизації й застарілої конструкції. Якого року у вас сховище?
— У нас взагалі немає сховища. Батько каже, що купувати сховище — то кидати гроші на вітер. Він каже, що вони намагаються залякати людей, щоб ті купували непотрібні їм речі. Він каже…
— Твій батько — антиоборонець?
— Так, — сумно відповів Майк.
— Гаразд, хлопче. Жаль, що ми не можемо мати з тобою справи. Не ти в цьому винен. — Продавець завагався. — А що таке з твоїм батьком? Він що, жертвує тільки на патрульні літаки?
— Ні!
Продавець тихенько вилаявся. Той тип — просто заєць, що хоче проїхати коштом інших. Він теж у безпеці, оскільки решта членів суспільства жертвують тридцять процентів своїх прибутків на утримання постійно діючої машини оборони. Такі типи є в будь-якому місті.