Григорій Квітка-Основ’яненко
ШПИГАЧКИ
ТА
ІНШІ ВІРШОВАНІ ТЕКСТИ
ШПИГАЧКИ, АБО ПО-МОСКОВСЬКОМУ ЕПІГРАМИ
I. Писаці
Тарас наш – хитра голова!
Він книжку порядивсь писати,
А гроші зараз став збирати.
Злупив!.. А книжка ж де?.. Овва!
II. Жіноча натура
Не спиться Химці вдень і вніч:
Бажа нової кріпко юпки.
І що ж? «Недужа!» – та й на піч.
Ох, жалко жіночки-голубки!
Кричить: «Умру, мерщій купуй!»
Потап хоч чухає чуприну,
Купив прокляту він юпчину –
І Химка встала. Не здивуй,
Що хитрі жіночки селянські:
Десь так не вміють жінки панські?
III. От лихо
І не карай нас, боже, гіршим,
Як слухати Стецькові вірші!
IV. Злодію
Відкіль Охрім розумний став?
Таки про все в книжках він пише.
Чужим умом Охрім наш дише:
Свого нічого не написав,
З чужих повикрадав.
V. Щирая любов
– Скажи мені ще раз, Улясю-любко,
Що любиш ти мене, моя голубко!
– Аякже! Ще я не дурніша всіх:
У тебе, душко, грошей міх!
VI. Старовина
«Не так у нас було, як я дивлюся! –
Казав мені учора мій дідуся. –
Потяг з казни ваш писар три алтина –
В Сибір! Та ще і відвічала спина.
А наш отаман сто рублів украв –
І прав,
А далі й головою став».
ПІСНІ З КОМЕДІЙ
З незакінченої комедії без назви
Пісня дівчини Мелашки
Ой за яром брала льон,
Всю долину ісходила.
Нема того та й не буде,
Кого вірно любила.
Ой затоплю і закурю
Хоч сирими трісками.
Чи не прийде мій миленький
З ласкавими словами.
Ой прийди і прилини
Ти, мій милий, до мене!
Ох ниє, ниє, заниває
Моє серце без тебе.
Ой прийди, ой прибіжи
Хоч крутими берегами!
Любилися, не побралися
За вразькими ворогами.
Ой я вороги топчу під ноги,
Круту гору перескочу.
Оддай, оддай, стара мати,
За кого сама я хочу.
Оддала мене матуся моя,
За кого я не хотіла.
Шумить, гудеть дротяна нагайка
Коло мого білого тіла.
Ой нагаєчка, дротяночка