Ой згляньте на мою біду!
Улясю за мене віддайте;
Коли ж не віддасте, то знайте;
Я за очима світ піду!
Уляна.
Ой згляньте на мою біду!
За милого мене віддайте;
Коли ж не віддасте, то знайте,
Усюду смерть собі знайду!
(Далі співають разом).
Мене з тобою розлучають!
Нехай собі вони се знають:
Уляна.
Усюди смерть собі знайду!
Олексій.
Я за очима світ піду!
Третя пісня Стецька
Оцей світ,
Такий світ,
Який собі довгий!
Цілий день проходиш,
Кінця не знаходиш!
Коли б він,
Коли б він
Та був коротенький.
Щоб тут поле,
А тут ліс;
Недалеко б дідько ніс.
От тут дівка, а тут батько,
А тут їх і хати,
Щоб недовго до них швандять,
А швидш дочухрати.
А то швандяй,
Швандяй, швандяй,
Швандяй, швандяй...
Пісня Одарки
Та лиха ж моя година!
Мене мати втопила:
За п'яницю віддала,
Щоб я, бідна, пропала!
Була собі попівна,
Меж дівками королівна;
Мудрі бублики пекла
І танок усім вела.
Тепер куди гожуся?
З п'янюгою вожуся!
Ні з ким взяти поради
І совіту подати.
Краса моя зав'яла!
Худобонька пропала!
Гай, дівочії літа!
Плачу, як та сирота!
Друга пісня Прокопа
І ще того не забув,
Як я парубком був.
З дівчатами женихався,
По вулицям усе я шлявся.
А тепер уже не так;
Вже не той у мене смак.
Цур йому вже женихатись.
От на вольну швидш забратись.
Ой, жінки ви, цокотухи!
Не смашніш ви від сивухи!
Хоч як хочеш, так цілуй;
А смашніш як: буль, буль, буль!
Другий дует Прокопа і Одарки
Одарка (ласкаво).
Ке лиш пояс сюди, моє серденько!
Прокіп (ніжачись).
Озьми пояс, підв'яжи, та легесенько.
Одарка (з великою ласкою).
Давай, давай, голубчику, давай пояс сюди.
Прокіп.
А що ж? скажу: голубочко! нема пояса в мене.
Одарка.
Адже ти в шинок ходив викупати його?
Прокіп.
Коли ж грошей не було, знов заставив його.
Одарка.
Бодай тебе заставляла лихая година!
Прокіп.
А чим би я похмеливсь? Тут лиха година!
Одарка (засукуючи рукави).
Та хоч гріх, хоч і два, поб'ю я п'янюгу.
Ох, був колись чоловік, тепер спився з круту!
(Далі співають одночасно).
Одарка.
Поб'ю тобі морду всю,
Хоч я тобі й жінка,
Бодай лучче ісказивсь!
Ох, бідна я жінка!
Прокіп.
Та чим би я похмеливсь,
Якби не горілка?
Та чим же я винуват,
Дорога горілка.
Третя пісня Скорика.
Ми, как в службу поступаєм,
Всю натуру оставляєм:
Бил ти п'яніца і мот, –
В службе будєш ти не тот.
Палка! дєло ти святоє;
Ум і разум нам дайош.
Бросиш, брат, ти всьо пустоє,
Как к фельтфебелю попадьош!
Ах, фельтфебель, друг любезной!
Вмєсто крьостнаво отца.
Полтораста ти улєпиш
і поправиш маладца!
Четверта пісня Скорика («чаклування»)