Та у шпори лясь-лясь!
Горда ти – я в шинок
Та вип'ю там чарку,
Приголублю я до себе
Вродливу шинкарку.
Пішов улан танцюючи,
Шабелькою брязь-брязь!
Шапку синю набакир
Та у шпори лясь-лясь!
№ 3 (Дует Сумасвода і Насті)*
Сумасвод.
Буде дурень в мене знати,
Як-то жінку ревновати;
Він ні слова вже не скаже, (2)
Ревновати всім закаже...
Настя.
Вже не жаль би і терпіти,
Коли б мала я любити;
Щоб другого замість його – (2)
Так немає ж тут нікого.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
(Далі співають одночасно).
Сумасвод.
Буде дурень в мене знати,
Як-то жінку ревновати,
Полюби собі другого –
Гей! Улана молодого!
Настя.
Нехай дурень буде знати,
Як-то жінку ревновати,
Полюблю собі другого –
Я улана молодого!
№ 4 (Друга пісня Насті)*
Ой, був колись собі Охрім,
Та, на лихо, дурний зовсім;
А в нього жінка та Кулина
І весела, жартовлива.
І скакала часто в гречку.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вона все з мужика сміялась,
Тихенько знай все женихалась,
Мужик плохий собі й байдуже,
Не доглядається! Не дуже!..
Дума, так йому здається.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Вона з солдатом верховодить,
Мужик ні се ні те городить,
Звела з ума його зовсім,
Сміється бідний наш Охрім,
Зовсім пошила в дураки!
№ 5 (Пісня селянина Потапа Левурди, чоловіка Насті)
(Два останні рядки кожного куплету співаються двічі).
От так роби, як я роблю,
По вгородам рибу ловлю;
Заступом тілько хрясь!
І піймався тут карась!
Хоч рибалка й силу знає,
А навряд він так піймає...
Як заступом тільки – стук!
Скільки хочеш бери щук!
От так знай, як я знаю;
Швидко вже обідать маю;
Що б то, якби скиба хліба
Та коли б поспіла риба!
О, щось дуже хочу їсти,
Коли б швидше за стіл сісти!
Борщик, рибку уплетати:
Не люблю голодний спати!
№ 6 (Третя пісня Насті)
(Два останні рядки кожного куплету співаються двічі).
І жив, не любила,
І вмер – не тужила!
Тільки трошки зголосила,
Як у яму положила.
Лежи собі, спочивай,
Мені гуляти не мішай...
Тупу, тупу ніженьками!
З гарними уланами!
№ 7 (Перший терцет Сумасвода, Насті і Потапа)
(Два останні рядки кожного куплету співаються двічі).
Настя і Сумасвод (разом).
Ой, щаслива наша доля,
Любитися своя воля,
Гоп, гоп, гопопо!
Любитися своя воля.
А хто баче, а хто чує...
Нехай собі не здивує.
Гоп, гоп, гопопо,
Нехай собі не здивує.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Нехай гавка, нехай бреше...
А нам любитися тут легше...
Гоп, гоп, гопопо!
Нам любитися тут легше.
Потап.
Та подайте-бо драбину!
Надам буханців їй в спину...
Ось я дам вам гопака;
Ось я дам вам гопака.
Настя і Сумасвод (разом).
На дорогу поцілуйте,
Погуляли... не здивуйте.
Гоп, гоп, гопопо!
Погуляли, не здивуйте.
№ 8 (Другий терцет Сумасвода, Насті і Потапа)