[Ще три пісні Потапа]
Молодиця Катерина моргає на мене:
Прийди, прийди, гарний хлопче, в неділю до мене.
– Ой, не прийду я до тебе: маєш чоловіка,
Як застане, буде бити, збавить мені віка.
– Прийди, прийди, гарний хлопче, в полудню годину,
А я свого старенького пошлю по калину.
Пішов старий, бородатий, калину ламати,
Як вискочить бравий хлопець з конопель до хати,
Та й сів собі в кінці стола, курча уминає,
Взявши її за рученьку, к серцю пригортає.
Вернувсь старий, бородатий, із лісу до хати,
– Як стояла, так і впала, начала стогнати.
_____________________
Ой, ратуйте, добрі люди,
Куди я забрався;
Як неначе той звіряка,
В тенета попався.
А там жінка з москалями
Жартує і скаче,
А Потап її, сердега,
У тенетах плаче!
Бідна моя головонько,
Потап пропадає!
Уб'ють його замість вовка,
Ніхто не згадає.
______________________
Мати сина та при людях била,
На самоті сина вчила:
Та піди, сину, у Прилуку до торгу,
Та купи, сину, волосянії віжки,
Та зав'яжи суці і руки, і ніжки,
Та купи, сину, дротяну нагайку,
Та бий, сину, свою жінку з вечора до ранку.
З малоросійської опери «Сватання на Гончарівці»
Перша пісня Прокопа Шкурата
Спить жінка, не чує,
Що мужик її мандрує.
Спи, жінко, спи!
Я тим часом одягнуся
Та на вольну заберуся,
А ти, жінко, спи!
Хоч немає ні алтина,
Відвічатиме свитина,
А ти, жінко, спи!
Як заставлю я свитину,
То і вип'ю четвертину,
А ти, жінко, спи!
О, та мудра ж і сивуха!
А ти, жінко, псяюха,
Спи кріпко, спи!
Як уволю я нап'юся,
Чорта й жінки не боюся, –
Нехай вона спить!
Перший дует Прокопа і Одарки (його дружини)
Одарка.
Чи я ж тобі не говорила?
Чи я ж тобі та не веліла?
Щоб ти дома сидів
І на вольну не ходив?
Прокіп (кланяючись).
Ой ти, жінко моя!
Ти, голубко моя!
Пусти ж мене прогулятись,
Коли ласка твоя!
Одарка (штовхаючи його на подвір'я і зачиняючи ворота)
Ой, тут гуляй, мій миленький!
Мов той цуцик кривенький,
Сиди там, пропадай
І нікуди не втікай!
Прокіп (з-за воріт).
Та тут же я скучатиму,
Усім, усім казатиму:
Била жінка мужика,
Била, била і товкла!
(Далі співають одночасно).
Прокіп.
Не брешу я, не брешу:
Била жінка і товкла.
Брешеш, брешет, песька
донько,
Била мене і товкла.
Одарка.
Брешеш, брешеш, вражий сину!
Я не била, не товкла.
Потягла я за чуприну,
Тільки страху задала.
Терцет Павла Кандзюби, Одарки і Прокопа
Кандзюба.
Послухайте мене,
Ось будьмо ми сватами!
Одарка.
Кажіть, кажіть, у чім?
Сьому ми раді сами.
Прокіп.
На вольну щоб сходить?
Горілки принести?
Одарка.
Та годі тобі, дурню,
Не знать про що товкти!
Він знай своє. (Кандзюбі).
Кажіть, а що таке?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Усяк зна,
Що в вашого сина
Та клепки нема!
Кандзюба.
Щоб то як?
Одарка.