Дівчина ледь помітно всміхнулася, переводячи погляд на безлюдну дорогу. За кілька хвилин артеміди знову йшли нею, оббиваючи гарненьке взуття об каміння й чіпляючись полами суконь за будяки.
— Кіріосе!30 — гукнула Мірто рибалці, що рухався їм назустріч із сіткою через плече. — Нам потрібна допомога. Бачте…
Чоловік розгублено закліпав очима: чотири ошатно вбраних панночки на сільській дорозі між горами — таке нечасто побачиш!
— Нам треба якнайшвидше дістатися Смірни. Чи є тут неподалік судна, що могли б нас доправити?
— Судна є, — нарешті вимовив чолов’яга, чухаючи давно не голену бороду. — Але такі, щоб людей аж до Смірни взяли, — це тільки в Хорі, у кіріоса Вулгаріса. Може, чули: Костантінос Вулгаріс, власник корабельної компанії?
— Чули, — ствердно кивнула Мірто, і її обличчя стало холодним, ніби в античної статуї, а плечі ледь помітно здригнулися.
— Це влетить вам у копієчку, бо до Смірни тепер нічого не ходить, більше в Пірей і на Сірос…
— І що, ніхто, окрім Вулгаріса, не може нас довезти? — спробувала ще раз Мірто.
— Цей старигань затіяв монополію, скупив усі великі кораблі. Тож ні, солодка моя, ніхто, окрім нього. Гарного полуденку, дівчатка! — усміхнувся щербатим ротом чоловік і пішов геть.
— Мірто, що він сказав? — кинулася до подруги Амелі. — Я почула знайоме ім’я. Невже…
— Так, — сумно посміхнулася Мірто. — Той, кому належать усі парусні барки, — Костантінос Вулгаріс, мій дядько.
Сонце припікало, у шлунку був самий медовий інжир, вода закінчилась, а в головах так сильно паморочилося, що хотілося просто залягти десь у придорожніх кущах і поспати до настання ночі. Але такого вибору в дівчат не було.
— Схоже, ти не рада зустрітися з дядечком? — запитала Аня, співчутливо поглядаючи на Мірто.
— Я гадаю, що зрозуміла задум гера Фрідріха, — відповіла синьоока грекиня, дивлячись кудись у бік моря. — Він завжди перевіряє нас нашими потаємними демонами.
— Твій дядечко, видно, дуже тебе образив, — утрутилася Глорія. — Ну нічого, переступиш через гордість, упадеш йому в ніженьки й попросиш відвезти тебе і твоїх ліпших подруг до Смірни. Та й по всьому!
— Не думаю, що він захоче її бачити, — зауважила Амелі, яка, вочевидь, знала всю історію. — Це через нього загинула мама Мірто. А ще її батько, Петрос Вулгаріс, був співвласником цієї корабельної компанії, тож Мірто є прямою спадкоємицею величеньких статків.
— Тим паче! Вона вже не маленька дитина! — збуджено випалила Глорія. — Нехай з’явиться перед ним — уся така пані — і вимагає половину компанії.
— Він мене навіть не слухатиме. Хто таке бачив, щоб незаміжнє дівчисько керувало компанією?
— То вийди заміж! У нас і Поль для цього є.
— Для чого такого у вас є Поль? — лунко ляснула Глорію по спині Аня.
— Ай, боляче! Ти що, здуріла? Не надумуй собі нічого. Просто ти в нас найдосвідченіша: умієш носити чоловічий костюм і знижувати голос на дві октави. Та ще й здаля скидаєшся на хирлявого, але ж таки хлопця. Хоч на щось згодишся в нашій місії!
Глорія перевела погляд на інших, ті уважно слухали, чекаючи продовження.
— Зайдете такі в кабінет до цього Вулгаріса, хряпнете дверима, скажете: «Ану, віддавай нам спадок, бо інакше заявимо в поліцію!» І край — рибка в сітці!
— Звучить надто просто… — недовірливо покосилася Аня, поглядаючи на розгублену Мірто.
— Може, усього-на-всього продамо мій годинник, наші капелюшки, рукавички та купимо квитки? — запропонувала Амелі.
— Не думаю, що цього вистачить, щоб найняти цілий човен, — похитала головою Глорія. — Персня золотого, часом, ні в кого немає?
— А знаєте, давайте спробуємо одружити мене, — раптом відповіла острів’янка. — Якщо Поль не заперечує, звісно…
— Заперечую, — закопилила губи Аня. — Але зроблю.
Мандрівниці вже підходили до вітряків на узбережжі та побілених вапном двоповерхових будинків, стіна до стіни приставлених один до одного. На дахах сушилась білизна, під ногами плуталися коти. Пахло свіжою випічкою й сиром.
— Гей, господине, що пекла? — крикнула англійською Глорія, звертаючись до статурної жінки в літах, а потім стукнула себе по голові й звернулася грецькою: — Τι μαγειρέψατε κυρία?31
— Ти й грецьку знаєш? — здивовано поглянули на неї дівчата.
— Вчила трохи, коли нудилася вечорами.