— Скажи мені, Живчику… Чи краще звертатися до тебе якось інакше? Аня? Анничка? — Старий лукаво примружився. — Скажи, чи ти вмієш читати?
— До чого ці питання? — втрутилася мама, виступивши наперед дочки й затуляючи її собою.
— А до того, шановна Ларисо Павлівно, що я фундатор і почесний опікун притулку. Можете називати його школою для талановитих дітей.
— Я ніколи не ходила до школи, — розгублено відповіла Аня. — Читати я вмію, але пишу дуже погано… Не думаю, що я талановита. — Аж раптом додала: — І я все одно не влаштую вам побачення з пані Талією! Хіба що вона сама захоче…
— Присядьте! — перервав її австрієць. — Випийте води й підготуйтеся до того, що я вам скажу. Мене звати гер Фрідріх. Двадцять років тому я заснував притулок «Артеміда» — розвідувальну школу для дівчаток. Ми не якась там благодійна організація. Ми комерційна структура, незалежна від держав, непідконтрольна урядам. «Артеміда» навчає дівчат усього, щоб стати першокласними шпигунками, а по закінченню навчання укладає договір на десять років. Це означає, що…
— Я розумію, що це означає, — перервала старого Лариса. — Якщо ви візьмете до себе Аню, я до кінця віку молитиму за вас Божу Матір, я…
— Мамо! Що ти кажеш, мамо?!
Лариса опустилася на коліна, складаючи на грудях руки, і Фрідріху навіть довелося самому підвестися й підняти її на ноги, а відтак змусити випити цілих дві склянки води.
— Заберіть її… Заберіть її чимдалі звідси, — усе ще жебоніла жінка.
— Мамо, чому ти мене спроваджуєш?
— Розумієте… — Не зважаючи на протести дочки, Лариса й далі зверталася до гера Фрідріха, хапаючись за поли його одягу. — Розумієте, вона вже не дитина. Підліток. Майже дівчина. Вона не зможе довго вдавати із себе Живчика, ні в оперних коридорах, ні на сцені. А далі що? Пристойній панянці не личить вигинатися змією в сажні14 над сценою. Підмостки кабаре такі хиткі, невитривалі. Циркова слава, мов свічка, спалахне й загасне, і незчуєшся, як із зірки перетворишся на дворову дівку.
— Анничко, — вислухавши матір, звернувся до дівчинки старий. — Потрапивши в «Артеміду», тобі доведеться забути про своє звичне життя. Ти зникнеш із цього світу без прощань і будь-яких пояснень. Просто завтра тебе вже не буде, а твоя матуся подасть заяву в поліцію про зникнення. Пізніше вони винесуть вердикт: пропала безвісти, потонула в Дніпрі, втекла в Канаду на заробітки… Аня Гаєвська щезне назавжди, як і Живчик, як і сумний П’єро. А десь далеко, за багато миль звідси, з’явиться інша дванадцятирічна дівчинка, під іншим ім’ям, із паспортом іншої країни, кругла сирота, прийнята в притулок «Артеміда».
— Чи зможу я, — Аня важко проговорювала кожне слово, ніби то були не слова, а рибні кістки, що застрягли в горлі й до крові роздирали його зсередини, — ще коли-небудь побачити маму?
— За правилами, ти маєш розірвати будь-які стосунки зі своєю сім’єю. Але для тебе я зроблю виняток. Ти зможеш побачитися з мамою, але тільки після закінчення школи й після першого успішно виконаного завдання…
— Скільки часу для цього потрібно? — нетерпляче випалила Аня.
— Для кого як. Котрась отримує перше завдання вже в шістнадцять, а котрась ще й у двадцять не готова.
— Вісімнадцять.
— Що?
— Я отримаю своє перше завдання у вісімнадцять. І успішно його виконаю.
Лариса розридалася, знову опускаючись на коліна та обіймаючи свою тендітну Анничку. Туш затікала в ранні зморшки на ще зовсім молодому обличчі жінки, розмазувалася чорно-білим костюмом доньки.
Міський годинник пробив першу ночі.
— Уже час, — тихо сказав гер Фрідріх, беручи за руку Аню, яка стояла знерухомлена і з кам’яним обличчям, на якому не було жодної сльози.
— Мамочко, дочекайся мене. Не хворій, хоч раз на тиждень їж м’ясо. Провідуй зрідка пані Талію — ти ж знаєш, вона дуже нещасна. І не хвилюйся. Я повернусь.
11 На води — ідеться про курорт з мінеральними або термальними джерелами.
12 Мерингівська вулиця — сучасна вулиця Марії Заньковецької в Києві.
13 «Моє багаття у тумані світить» (рос.) — популярний циганський романс.
14 Сажень — давня східнослов’янська міра довжини, що від 1835 року дорівнювала 2,1336 метра. (Прим. ред.)
Розділ другий
Догори дриґом
Висіти догори дриґом після такої кількості випитого — це дуже сумнівне задоволення. Решту дівчат уже знудило, Аня досі терпіла.