Обнімаючи обрубок руки, Фенек старався відповзти якомога далі.
Белліс поглянула на сторінку, яку відкрив ґринділ. Вона вже бачила її, у своїй кімнаті та в Крум-парку кілька місяців тому. Схематичні зображення двигунів, червоні силові лінії та смужки різних порід, заштриховані чорнилом. Секретні позиції Ґенґріс із боку Холодного Кігтя, тильні траверси й захисні споруди пастки.
Усвідомлення пронизало її, як щупальця холодної води. Белліс згадала розмови з Фенеком, коли вони тільки зблизилися. Спливли у пам'яті його історії, дивовижні байки про мандри. Вона згадала все, що він розповідав.
Якщо вам удасться перетнути Холодний Кіготь, дістатися до островів і далеких берегів, якщо вдасться пройти милі й милі немилосердних земель, до шахт Шаттерджек і Хінтера, до тих голодних торгових партнерів і тих неторкнутих миль ресурсів, тоді вам пощастило.
Але більшість мандрівників туди не доходила, бо маршрут жахливий, бо туди не зайдеш з півдня, бо Ґенґріс контролює південний край моря Холодний Кіготь і не пропустить до себе непроханих гостей.
«Але що, як туди можна було б дібратися з півдня, навпрошки? — подумала Белліс. — Не з якимсь сонним розгойданим надземним караваном, з якого по горах та пасовищах вивалюватиметься товар, а кораблем. А що, якби з Нового Кробузона можна було би безпечно минути Ґенґріс і вирушити просто на північ?»
— Боги рідні, — стиха проказала вона й подивилася на Фенека. — Канал. Вони планують прокласти канал.
Усе сходиться. Скелястий вододіл між прісною водою моря Холодний Кіготь та ропою Бряклого океану місцями був хіба тридцять, сорок миль завширшки, його хребти поморщені долинами. Белліс уявила собі цю роботу. Неохопний проект, це правда, але вартий того.
Кораблі пливуть на північ від Залізної затоки, перекриваючи голу берегову лінію Лубоцьких заростів та гір Бежек, а потім виходять у море, щоб обійти руїни й результати Крутня біля Суроча, пливуть протоками між Піратськими островами і материком; а потім за тиждень плавби на північ від Нового Кробузона, по лівому борту на заході здіймуться кременеві хребти, що загороджують собою море Холодний Кіготь.
Тільки тепер вони вже не є непроникними.
Широка канава тягнеться у нижній частині гірської долини. Високі кораблі й пароплави поважно проходять між виступами та кам'янистими осипами.
І там будуть шлюзи. Величезні шлюзи по всій довжині каналу поступово підніматимуть солону воду. Кораблі підніматимуться каналом, а океанські вусоногі, приліплені до їхніх корпусів, слабшатимуть і вмиратимуть, коли вода очиститься від солі.
А тоді?
Море.
Скельні моноліти розступляться перед кораблями, і канал витече у глибокі води прісноводного моря: моря Холодний Кіготь.
Можливо, праці Фенека, його дослідження передбачали прохід, що з'явився б на північ від Ґенґріс та його ширших кордонів. Можливо, торговці, промисловці та солдати Нового Кробузона могли б проігнорувати ґринділів, проплисти мимо них, а ті лютували б, жалюгідні й безпорадні, у своєму закапелку на півдні.
Але цього, напевно, було недостатньо. Праця Фенека містила занадто багато ретельно зібраних деталей, стратегій, зброї та планів ґринділів.
Можливо, будь-яке таке втручання Нового Кробузона неминуче призвело б до війни, і Фенек зібрав інформацію, аби переконатися, що його господарі переможуть.
Новому Кробузону відкриється плеяда місць, які досі вважали не більше ніж міфом. Із торгівлею, колоніями та всім, що це за собою тягне. Белліс згадала розповіді, які чула про Нова Есперіум, багатства та звірячу жорстокість.
Що б не трапилося, монополія на терор у морі Холодний Кіготь буде порушена. Канал Нового Кробузона відкрив би вільний ринок влади — контроль над ним міг би захопити лише Новий Кробузон.
Белліс, немов не вірячи, похитала головою. Це не були якісь романтично-драматичні витівки. Фенекова операція була ретельно спланована, всі плюси й мінуси — фахово проаналізовані. І наскільки зрозумілішою стала поведінка ґринділів. Вони не прийшли сюди мстивими дитячими страшилками з історій, які Белліс читала Шекелеві. Їхні мотиви абсолютно чіткі. Вони захищали джерело всієї своєї влади, свої інтереси та існування.
— Статуетка — це просто брязкальце, так? — сказала Белліс, і переляканий Фенек на секунду зустрів її погляд. — Приємний бонус особисто для тебе? Новий Кробузон не по це тебе послав туди, і не по це прийшли ґринділи. Ти детально оцінював потенційний проект...
Він міг відправити результати додому. Міг приховати свої папери у повідомленні, яке потім дав Белліс, щоб та, ідіотка, взялася виконувати роль посильного, але тоді, звичайно, його господарі не прийшли б його врятувати. Тож він продовжив свої дослідження, знаючи їхню справжню ціну, знаючи, що за цими каракулями Новий Кробузон відправить свій флот хоч на край світу.
Але вони не змогли забрати його чи оті цінні нотатки. «Не буде каналу, — подумала Белліс, дивлячись на ґринділів. — Поки не буде».
Фенек щось мимрив собі під ніс. На якусь мить Белліс подумала, що в нього напад і він бульботить випадкові звуки, але потім зрозуміла, що він розмовляє якоюсь слабенькою людською версією мови ґринділів. Фенек щулився до стіни, ледве стримуючи паніку. Певно, благає не вбивати, вирішила Белліс.
Але у ґринділів було те, що вони хотіли, і він не мав чого їм запропонувати.
Плавка фігура занесла перед ним пазурі й заговорила повільно і гучно своєю мовою. Силас верескнув.
Белліс відчула, як шурхнуло потурбоване повітря, коли інші двоє вихилясом попливли вперед: від плечей, через тугі животи й униз до продовгастих хвостів наче пройшли брижі. З тією ж раптовістю морського жителя вони шугнули до ґрат, а їхній лідер помахав руками, поки залізо знову не стало плавким і впустило двох інших.
Фенек заверещав гучніше, коли всі троє оточили його.
Із якимось млосним передчуттям Белліс була певна, що зараз побачить, як його вбиватимуть, і почула власний слабкий протест. «Годі», — подумала.
Але ґринділи схопили Фенека, і він кричав та відбивався, однак вони легко підхопили його немилосердними пальцями і, з'єднавшись разом у химерну безформну масу, три глибоководних істоти обплели нещасного клубком кінцівок та почали підніматися.
Вони зависли над підлогою. Фенекові крики втихли. Його ноги відірвалися від землі.
Ґринділ в одній руці міцно стиснув зошит, а іншою потягнувся, на мить відпустивши своїх товаришів та полоненика, і вказав на явно найбільший ілюмінатор на стіні маленької в'язниці. Вона почула, як навколо його шиї моторошно брязнули кістки.
Скло ілюмінатора забрижилося, наче рідина, немов спокійна гладінь ставу, в який кинули камінь. Белліс зрозуміла, що робив ґринділ, коли скло почало тріщати. Оговтавшись від свого нажаханого ступору, вона метнулася до дверей, посковзнувшись на калюжі крові.
Фенек іще раз скрикнув, а потім вона почула видих і огидний вологий звук, коли ґринділ присмоктався масивним ротом до Фенека, розтерзавши тому обличчя гострими зубами, але вдихнув у нього повітря, коли скло під дією заклять тріснуло й у кімнату ринуло море.
За секунди набралося над підлогою на кілька дюймів води, і вона все прибувала. Белліс потерплими пальцями смикнула дверну ручку, вода летіла крізь люк у кімнату. Відчинивши двері, Белліс на пів секунди зупинилася на порозі й повернулася: спідниця вологою ганчіркою обліпила стегна, холодна вода потоком шугнула в коридор мимо її ніг.
Ґринділи зависли серед цього океанського потоку. З їхньої щільно зліпленої маси вистромилися, стискаючись і розтискаючись, Фенекові руки. Рівень води під ними зростав, і тріумвірат із приголомшливою швидкістю завібрував у повітрі, неймовірно тісно переплівшись між собою, поки з одночасним змахом хвостів вони не метнулися до ілюмінатора. Не зупиняючись, просковзнули крізь нього, тягнучи за собою в море Фенека разом із украденими секретами й інформацією.
Белліс крутнула замок на дверях, замкнувши кімнату з пробитим ілюмінатором, а в коридорі вже хлюпала вода. Тонким шаром вона гойдалася туди-сюди разом із «Ґранд Остом».