— Але вони вчинили не так, — відказав Йоганнес. — Скільки інших пасажирів із «Терпсихори» ви тут бачили? А з екіпажу? Згадайте співбесіди, запитання, коли ми тільки приїхали. Це були випробування, — продовжив лагідно. — Вони оцінювали, хто безпечний, а хто ні. Якщо їм здасться, що від вас забагато проблем, або... ви занадто прив'язані до Нового Кробузона... — і вмовк.
— А тоді що? — не стерпіла Белліс. — Як капітана...?
— Ні-ні-ні, — поспішив заперечити Йоганнес. — Думаю, вони... опрацьовують вас. Намагаються переконати. Ну, ви ж знаєте про насильне вербування. У військово-морському флоті Нового Кробузона є багато осіб, чий мореплавний досвід обмежувався тим, що в ніч вербування вони налигувалися в таверні. Але це зовсім не заважає більшості з них працювати зараз моряками.
— Якийсь час, — сказала Белліс.
— Так. Я не кажу, що це одне й те саме. В цьому велика різниця — приєднавшись до Армади, ви вже... не покинете її.
— Мені це казали разів із тисячу, — по хвилі протягнула Белліс. — Але як щодо флоту Армади чи лангустів унизу? Гадаєте, вони не можуть утекти? Та й узагалі, якби це була правда, якби в людей не було змоги вибратися звідси, то жити тут змогли б хіба місцеві, народжені у місті.
— Очевидно, так, — відповів. — Міські пірати місяцями у плаванні, а може, й роками, поки вони можуть повернутися до Армади. І під час цих подорожей заходять в інші порти, і я впевнений, що неодноразово хтось із їхнього екіпажу зникав. Думаю, десь по світу розкидані колишні армадівці. Але факт полягає в тому, що ці екіпажі ретельно відбирають: частково лояльних осіб, а частково таких, які коли й утечуть, це не матиме особливого значення. Вони майже всі уродженці міста — мало якому завербованому вдалося отримати перепустку. Нам із вами не варт і сподіватися потрапити на таке судно. Армада — це єдине, що більшість із нас побачать у житті. Але чорт, подумайте, кого вони забирають, Белліс. Деяких моряків, звичайно, деяких «суперників» піратів, кілька торговців. Але кораблі, з якими стикаються армадці, — думаєте, їх усіх забирають? Більшість захоплених суден це... ну кораблі, як «Терпсихора». З рабами. Або кораблі, переповнені Поробленими, яких везли у колонії. Або кораблі-в'язниці. Чи кораблі, що транспортують військовополонених. Більшість Пороблених на «Терпсихорі» давно зрозуміли, що ніколи не повернуться додому. Двадцять років — це довічний вирок та смертний вирок, і вони це знають. А тут їм дають і роботу, і гроші, й повагу... хіба дивно, що Поробленим усе подобається? Наскільки знаю, лише сім Пороблених із «Терпсихори» опрацьовували у зв'язку з відмовою співпрацювати, і двоє з них уже страждають на деменцію, тобто набуте слабоумство.
«І звідкіля в ім'я Джаббера це ти такий розумний узявся?» — дивувалася Белліс.
— От, наприклад, ми з вами, — продовжив Йоганнес. — Усі ми... ми вже знали, що будемо далеко від дому... вдалині від Нового Кробузона п'ять років — це мінімум, але, найімовірніше, набагато довше. Погляньте тільки, якою строкатою групою ми були. Я би сказав, дуже небагато інших пасажирів мали постійний зв'язок із містом. Люди розгублені, так, і здивовані й стривожені. Але не зламані. Чи це не те «нове життя», котре вони обіцяють колоністам Нова Есперіуму? Хіба це не те, чого прагнула більшість із нас?
«Більшість — можливо, — подумала Белліс. — Але не всі. І якщо вони хочуть переконатися, що ми задоволені цим місцем перед тим, як випустити нас жити вільно, тоді боги знають — я знаю — можуть і помилятися у своїх оцінках».
— Я сумніваюся, — стиха проказав Йоганнес, — що вони аж настільки наївні, аби випускати нас пастися без нагляду. Не здивуюся, якщо вони ведуть на кожного ретельне досьє. Тому, підозрюю, без нагляду ми не лишилися. Та і що б ми могли зробити? Це місто, а не прогулянковий катер, котрий можемо спокійно реквізувати чи затопити. Якісь справжні проблеми можуть спричинити хіба екіпажники. На багатьох із них чекають сім'ї. От вони могли б не погодитися звикати до нового дому.
«Тільки екіпажники?» — подумала Белліс, відчувши гіркий присмак у роті.
— То що ж із ними буде? Так, як із капітаном? — озвалася мертвим голосом. — Як із Камбершамом?
Йоганнес скривився.
— Я... Мені сказали, що це... це спіткало лише капітанів і старпомів будь-яких кораблів... що вони просто занадто багато втрачають, адже особливо прив'язані до свого порту приписки.
У його обличчі було щось улесливе й вибачливе. Зі все більшим відчуженням Белліс зрозуміла, що вона — сама.
Прийшла сюди, сподіваючись, що зможе поговорити з Йоганнесом про Новий Кробузон, що він розділить її сум, хотіла торкнутися кривавих шрамів і поговорити про людей та вулиці, за якими так тяжко сумувала.
Можливо, вони порушили б тему, що тижнями проривалась у її думках: втеча.
Але Йоганнес звикав. Він говорив навмисно безбарвним голосом, ніби те, що казав, просто репортаж про якісь події. Але намагався примиритися з правителями міста. Він знайшов в Армаді щось таке, що підготувало його до думки: це — дім.
«А що вони зробили, аби цього досягти? — подумала вона. — Чим він займається?»
— А про кого ще ви чули? — запитала по холодній павзі.
— Молліфікетт, із сумом мушу сказати, був одним з тих, хто не витримав, коли ми вперше приїхали, — сказав Йоганнес із щирим сумом на обличчі.
Намішане й мінливе населення Армади зробило його переносником незліченних захворювань. Уродженці міста були витривалими, але в кожній партії новонавернених траплявся хтось із пропасницею чи ящуром, і якась частина неминуче гинула.
— Подейкують, що наш прибулий, містер Фенек, працює десь у Гарватері або на Ти-і-Твій. Сестра Меріопа... — сказав раптом, і очі його розширилися. Чоловік струснув головою. — Сестра Меріопа... сестру тримають задля її ж власної безпеки. Меріопа постійно погрожує щось учинити собі. Белліс, — прошепотів, — вона чекає дитину.
Белліс закотила очі.
«Я не можу це слухати», — подумала Белліс, говорячи рівно стільки, щоби підтримувати розмову. Їй було самотньо. «Банальні таємниці й заяложені кліше. Що далі? — майнула презирлива думка, поки Йоганнес перебирав імена пасажирів та офіцерів “Терпсихори”. — Якийсь із виду надійний моряк насправді виявився перевдягненою жінкою, котрій закортілося піти в море? Любов і содомія серед чинів?»
Того вечора в Йоганнесі було щось жалюгідне, і вона ніколи раніше так про нього не думала.
— Звідки ви все це знаєте, Йоганнесе? — обережно запитала Белліс. — Де ви були? Чим займаєтеся тут?
Йоганнес прокашлявся і втупився у свою склянку.
— Белліс... — мовив він. Гамір ресторану довкола лунав тепер особливо гучно. — Белліс... я можу вам довіритися? — підвів на неї погляд. — Я працюю на Коханців. І це не означає, що працюю в Гарватері. Я працюю безпосередньо на них. У них є команда дослідників, які працюють над цілком... — Він похитав головою і широко заусміхався від захоплення. — Цілком неординарним проектом. Надзвичайна можливість. І вони запросили мене приєднатися до них — завдяки моїй попередній роботі. Їхня команда прочитала деякі мої дослідження, і вони вирішили, що я буду... що вони хочуть, аби я працював з ними.
Він у захваті, зрозуміла вона. Як дитина, майже точно, як дитина.
— Є тавматурги, океанологи, морські біологи. Той чоловік... котрий перебив майже всю «Терпсихору», Утер Доул, він є частиною команди. Насправді він головний. Він філософ. Тут займаються різними проектами. Проекти з криптогеографії і теорії ймовірностей, а також... дослідження, над яким працюю я. Чоловік, відповідальний за це, просто надзвичайний. Коли ми приїхали, він був з Коханцями: високий старий із бородою.
— Я пам'ятаю його, — сказала Белліс. — Він привітався з вами.
На обличчі Йоганнеса відбилося щось середнє між каяттям і захватом.
— Так, привітався, — сказав. — Це Тінтіннабулум. Мисливець, прибулець. Його найняло місто. Він живе на «Касторі» разом із сімома іншими чоловіками, де Гарватер перетинається з Шадлером та Книжковим містечком. Невеликий корабель із дзвіницею... Ми виконуємо фантастичну роботу, — раптом додав щасливо, і, бачачи чисту втіху на його обличчі, Белліс зрозуміла, що Армада його остаточно переманила. — Обладнання старе й ненадійне — аналітичні двигуни давні — але робота настільки радикальніша. Я мушу надолужити кілька місяців роботи, поки вчу сіль. Ця робота... дає читати найрізноманітнішу інформацію.