1. Херувим п’ятій б’є на сполох
Начальник Чистилища Ной не спав уже вісімсот тринадцяту ніч. Він не палив сигар. Не відганяв сон чорною кавою. Зімкнути втомлені повіки не дозволяв йому святий обов’язок.
Ной добре пам’ятав ті часи, коли бог Ягве шепнув йому:
— Будуй ковчег, садови в нього свою сім’ю, по парі всякого повзучого гада і паняй до Арарату. Ви мені будете потрібні. А всю решту топитиму зараз…
Перед Ноєм різнокольоровими лампочками блимала карта Всесвіту. Кожна лампочка — це агент Чистилища — херувим. Ось Ной поклав перста на кнопку біля зеленої лампочки. З гучномовця, вмонтованого в пультовому столі, почувся густий бас:
— Я Херувим Восьмий. Перебуваю під ліжком пророка Давида. Все гаразд. Пророк мислить точно за програмою…
Ной натиснув на кнопку. Бас увірвався.
Молодець, подумав Ной. Знає, де лежати. За пророком Іллею стежити не треба. Він власною рукою зарізав чотириста жреців, богу не угодних. В його відданості й стійкості сумніву нема. А от Давид щось не те пописує… Мда-а-а. Техніка. Нарешті ми добилися свого. Нарешті ми можемо читати думки єства кожного ще задовго до того, поки його душа в Чистилище потрапляє.
В дверях з папером з’явився Каїн:
— Дозволь, Ною!
— Заходь, хлопче, заходь.
— Підрахунки показали, що на кожну душоодиницю ми маємо по півагента штатного, себто по півхерувима і по два агенти позаштатних.
Ной поплескав Каїна по плечу:
— Молодець! А як там ті три грішні душі, що поступили вчора?
— Одна з них, та бліденька, погодилась бути нашим позаштатним агентом. То я підкинув її в Рай до святих. А за цими двома тільки загуло…
— Добре, Каїне, ти вільний! — сказав по-батьківськи Ной і втомлено опустився у м’який фотель.
Коли за Каїном рипнули двері, Ной подумав, що з таким заступником перевернути можна Всесвіт. Пригадалось, як бог Ягве сказав:
— Вибирай хоробрих. Приведи їх до річки. Хто буде хлебтати воду язиком, як пес, того відбери.
А Каїн не тільки по-песячому воду хлебтав. Каїн братові рідному Авелю ножем межи ребра штрикнув. Недаремно Господь йому за це мандат недоторканості видав. І наказав: «Усякому, хто вб’є Каїна, відомщу всемеро».
На карті заблимала червона лампочка. Клацнула кнопка:
— Я Херувим П’ятий. Перебуваю на вавілонській торговиці. Стежу за суб’єктом, що продає маслини. Товар його має підозрілий відтінок. Що діяти далі?
— Негайно з’ясувати, що в голові в цього суб’єкта! Куди клониться його душа? Надалі суб’єкта іменувати Маслина.
— Єсть!
Ной натиснув на кнопку під столиком. За мить у кабінеті з’явився Каїн, син Каїна Ламех, що обіймав посаду начальника оперативної групи херувимів, начальник відділу особливого допиту Хам і начальник групи нагляду за виконанням правил «Символу віри» Іуда. Ще не встигли всі виструнчитись, як лампочка знову тривожно заблимала.
Клацнула кнопка.
— Я Херувим П’ятий. Душа суб’єкта Маслини не нашого «Символу віри». У голові в нього думки не нашого стандарту, а свої власні.
— Чули?! — кивнув Ной у бік гучномовця. Й відразу ж наказав Херувиму П’ятому: — Не спускати ока! Шлю підмогу!
2. Відчайдушний вчинок Херувима П’ятого
Херувим П’ятий був не хто інший, як праведник Ісаак. Ще немовлям батько хотів зарізати його й засмажити богу на обід. Батькову помилку син виправив. Ісаак вчинив за правилом: «Не продав ти мене, отче, то сам продамся». Він себе не різав і не смажив. Він віддався богу живцем з усіма потрухами й своїм чудовим нюхом. На рахунку Херувима П’ятого було понад триста душ. Ще задовго до винайдення портативних магнітофонів та апаратів для читання думок і почуттів цей агент своїм нюхом безпомилково встановлював, де грішник, а де праведник. Він міг цілими ночами просиджувати в громадському туалеті, щоб підслухати хоч одне богу не вгодне слово й цим всевишньому вгодити. Він цілими тижнями тримав ухо на телефонній трубці, а потім слово в слово відтворював розмову двох абонентів. А одного разу для безпеки господа свого поправ навіть святий «Ісход» — конституцію небесну. Поправ пункт глави, що гласила: «Не свідчи ложно на ближнього твоєго». Поправ і інший пункт: «Не бажай дому ближнього твого, жінки ближнього твого…» Поправ, бо вже дуже отой «дім ближнього» очі чесному праведникові муляв.
Тож Херувим П’ятий стояв на вавілонській торговиці, за кілька метрів від суб’єкта Маслини й думав:
— Візьму я його, сучого сина, руками власними і єдиними. Тоді ні славу, ні грошей ділити не доведеться. А то ти ходи, полюй, а вони на готове…