Ілля став переляканим зором прочісувати поділ кожного святого. З-під кожної сутани звисала китичка чортячого хвоста. Де меншого, де більшого.
Пророк Ілля підійшов до Вседержителя. Шепнув йому на вухо:
— Найсвятіший і наймогутніший! У кожного з твоїх найсвятіших помічників під мантією чортячий хвіст…
Вседержитель невдоволено скривився. Зупинив Іллю-пророка всемогутнім перстом. Осмикнув ззаду святецьку мантію, а спереду затиснув її колінами.
— Щось тобі, пророче Ільку, привиділося… Старий уже. Видно, починаєш блудити… Іди! Сідай…
Коли пророк Ілля сів, Вседержитель підвівся:
— Найсвятіші! Щойно до мене підійшов пророк Ілля і шепнув, ніби у кожного з вас під мантією — чортячий хвіст…
Сорок святих принишкли. Втягнули голови. Ніби чекали грому. Непомітно обсмикували одежину.
— Гадаю, — провадив далі Вседержитель, — що пророк Ілля став короткозорити… Не так бачити… Можливо, почалися і галюцинації… Колись він був славним пророком. Та час своє робить… Чи не пора б йому на заслужений відпочинок?
Сорок святих ожили. Гордо підвели голови. Поглядами зневаги пекли спітнілу лисину пророка Іллі. І галасували:
— Правильно! Правильно!
Тоді підвівся святий Інокентій:
— Правильно, то правильно. Але я думаю, Вседержителю, чи не вина саме пророка Іллі в тому, що в Раю так багато чортячих звичок? Коли у нас, найсвятіших, він бачить чортячі хвости, то, значить, там, де їх треба бачити, він закриває очі. Замість вогнем слова боротися проти цієї нечисті так, щоб під нею горіла земля, він словоблудить на нас, найсвятіших. То чи заслуговує він взагалі почесного звання пророка і чи місце йому в Раю?
— Не місце! — загули сорок найсвятіших голосів.
І рука Вседержителя вказала Іллі на райську браму…
Може, спробуємо?
Як дивитеся на страйки? Щоб у нас. Кому — є. Нема перед ким. Конкретно. Всі відповідають за все. І ніхто ні за що.
Я написав плакат: «Геть із нашого села меліораторів!»
І став перед бульдозером.
Бульдозерист каже:
— Ви що, дядьку, звідтіля? Із слаборозвинених країн?
— Ні, — кажу, — я з колгоспу «Вперед».
— То відійдіть назад. Бо в мене горить норма.
— Краще б, — кажу, — в тебе згорів бульдозер! Нівечиш землю з такою жорстокістю, ніби вона твій класовий ворог.
— Кожен Іван має свій план.
— Ще якби кожен Іван мав свою голову на плечах… І свою земну кулю. А то вона на всіх одна.
— Ви, — каже, — не за адресою стали.
— Де ж мені стати?
— Станьте біля міліції… То швидше сядете.
— Не той час. Зараз повернулося іншою фазою…
Тут підійшов Антошка. «Філософ» на свободі. Шепоче:
— Не дуже тіштеся. Фази мають властивіть мінятися. Тюрми також треба час від часу провітрювати. Пару із суспільного котла також треба час від часу випускати. Дозволили гласність, щоб почути, хто про що галасує. А тоді за шкірку — і в каталажку…
Він мене лякає каталажкою. Я у своєму колгоспі все життя як у зоні суворого режиму. Виспатися ніколи. За мною закріплено три трактори, два комбайни, сім начіпних агрегатів і сімдесят два дармоїди. П’ятнадцять у нашій конторі, решта — у тих конторах, що вище. Інтенсивна технологія: один із сошкою, а сімдесят сім з ложкою. Коли їсти — всі висувають ініціативу знизу. Як працювати — усі чекають вказівок згори. Як щось відповідальне вирішувати — всі ліліпути. Споживати — всі гулівери.
Кожен кричить про перебудову. Про госпрозрахунок. Про сімейний підряд. І кожен дивиться на мене. А думає про себе. Премію собі. Мені — вимпел «Передовик виробництва». Собі — орден. Мені — цінний подарунок. За три карбованці (два карбованці п’ятдесят копійок — «Іван-покиван». І на п’ятдесят копійок брошура «Комплексне вирощування свиней»).
Ті свині мені вже вухами лізуть. І те свинство. Комплексне. І та атмосфера свинячої гуманності: хто сильніший — ближче до корита.
А сильних — ого-го скільки! Начальники і начальнички. Замначальники і помначальники. Підначальники і заначальники. Старші над молодшими. Вищі над нижчими. Інспектори й інструктори. Інспектори над інспекторами, інструктори над інструкторами. Уповноважені й умовно-важені. Представники й представнички. Спеціалісти по мухах, спеціалісти по мишах, спеціалісти по будяках, спеціалісти по спеціалістах.
І хоч більшість вузьколобого профілю, зате всі з широкими запитами.
А потім вписуємо на гризунів. І киваємо на негоду. Мовляв, не було поліття.
Поліття одночасно на все не буває. Є поліття на дурнів, нема на врожай…