Він розгорнув газету і відразу побачив те, що шукав, — декрет про створення Головного імперського управління безпеки. Значить, чутки, що вперто циркулюють у салоні Кітті, де збиралися вечорами люди, добре обізнані з таємними справами рейху, були справедливі. Гейдріх[8] домігся свого. Віднині в його руках майже всі важелі невидимого керування рейхом — гестапо, СД, СС, поліція, жандармерія. Тепер уже він добереться й до Канаріса[9] — абвер лишився єдиною таємною силою, непідвладною йому.
Коссовські відклав газету й попрямував до ванної.
Через годину зелений армійський «опель» підвіз його до масивного сірого будинку на Кайзервільгельмштрасе, де містилося міністерство авіації. Вивіска «Форшунгсамт» біля п'ятого під'їзду повідомляла перехожих, що тут розташувалося якесь науково-дослідне управління міністерства.
Але мало хто навіть із льотчиків знав, що під цією вивіскою приховується служба розвідки і контррозвідки люфтвафе.
Коссовські піднявся на третій поверх і зайшов до приймальні свого нового шефа — Евальда фон Регенбаха. Капітан був би нікудишній розвідник, якби, готуючись прийняти нове призначення, не вивчив біографії та характеристики людини, під владою якої йому належало служити. Все, що він дізнався про Регенбаха, не лишало місця для ілюзій. Коссовські розумів, що доведеться працювати за двох. Свій пост у «Форшунгсамті» Регенбах дістав завдяки зв'язкам. Одна з його аристократичних тіток була близькою приятелькою рейхсмаршала. Сам Герінг підписав Регенбахові направлення на вищі курси штабних офіцерів люфтвафе. До цього Евальд бавився журналістикою, писав ліберальні статейки.
Втім, за всіма відгуками, нинішній Регенбах, відомий серед друзів під іменем Еві, був усього лише розбещеним світським неробою, якого обтяжувала служба і який ділив свій час між театром та іподромом.
Підтягнутий і стрункий, з чіткими, тонкими рисами обличчя, неначе витесаного з дорогого каменя, Еві належав до вищих аристократичних кіл. Його дружина сяяла на всіх дипломатичних раутах. Так, капітанові Коссовські, синові безземельного юнкера, нелегко буде знайти спільну мову з «любим Еві».
Відчиняючи двері кабінету, Коссовські добре уявив собі, з якою зневажливою міною зустріне його новий шеф.
— Я радий, що ви будете працювати в нас, — зауважив Регенбах, коли Коссовські, привітавшись, сів у запропоноване йому крісло. — Нам потрібні досвідчені люди, які понюхали пороху. Боюсь тільки, що після іспанських пригод вам здасться в нас до смерті нудно. Ми ж, по суті, бюрократична організація. Пишемо різні довідки. Шпигунів ловлять Канаріс і Гейдріх, а з нами лише консультуються…
— На жаль, слід чекати, що в умовах воєнного часу активність ворожої розвідки посилиться. Роботи вистачить і для нас, — зауважив Коссовські.
— Ну, ця війна ненадовго. З поляками ми вже розправилися, а досить натиснути на французів, як вони разом з Англією попросять миру. Втім, прогнози — не моя стихія. Вічно я пошиюся в дурні! — засміявся Регенбах. — Треба ввести вас у курс справ. Ми доручаємо вам зовсім нову ділянку роботи. Вона навіть якось пов'язана з нашою офіційною назвою.
— Слухаю вас, — промовив Коссовські.
— Наші блискучі конструктори винайшли якийсь новий літаковий мотор. Не збагну, в чому там річ, але, здається, він зовсім без пропелера. Ну, бог з ним. Важливо, що ми тут утерли носа всім американським едісонам. Чи знадобиться ця штука на війні, ніхто не знає. Але так чи інакше, в міністерстві створили новий таємний відділ. Як же він називається?.. — Регенбах пошукав у паперах: — Ага. Відділ реактивних досліджень. Ну, а коли є відділ, та ще надміру таємний, треба його охороняти від ворожої агентури, для чого й створений на світ капітан… Зігфрід Коссовські. Дізнайтеся, капітане, хто з цим моторним ділом зв'язаний. Таких, мабуть, ще небагато. Запросіть на них досьє. Ну й що ще? Якщо впіймаєте шпигуна, покажіть, будь ласка, мені. Соромно сказати, два роки в контррозвідці — жодного живого шпигуна в очі не бачив.
Регенбах устав, і Коссовські зрозумів, що аудієнцію з начальством, що виявилася, як він і сподівався, суцільним балаганом, закінчено.
Після здобуття Варшави Альберт Вайдеман дістав відпустку.
Подивитися бомбардування польської столиці прилітав сам Гітлер. Ескадри люфтвафе в парадному строю, з журналістами й кінооператорами на борту сипали на місто тисячі фугасних та запалювальних бомб, спопеляючи Варшаву.
8
9