У будь-якому випадку, Наполеон - як ми знаємо з багатьох свідчень і з його пізніших висловлювань - дуже важко переживав цю справу. Але, на відміну від усіх злочинців, він ніколи не обіляв себе – шкодуючи про скоєне, він взяв на себе повну відповідальність. Однак інший вчинок, якого він не скоював, йому приписали через кілька днів, коли сталася друга трагедія, пов'язана з розслідуванням операції "Вирішальний удар". Цього разу удар собі наніс генерал Пішегрю.
Пішегрю опинився в Тамплі, в камері, відділеній від Жоржа лише кімнаткою вартових, і, на відміну від Кадудаля, він не був прикутий. Вранці 7 квітня 1804 року ключник Папон заглянув до генерала і побачив, що той ще спить.
Смерть генерала Пішегрю (з сучасної літографії)
Через півгодини Папон занепокоївся дивною нерухомістю в'язня, придивився до нього поближче і дійшов висновку, що Пішегрю мертвий. Генерал зробив собі таку собі "гарроту" зі скрученої на мотузку чорної краватки та шматка дерева від димаря. Повертаючи дерев'яшку, прив’язану до кінця петлі, він задихнувся, а точніше – за висновком спеціально призначеної медичної комісії – під час акту задушення стався смертельний апоплексичний удар.
Після підняття тривоги, першими в Тамплі з'явилися Реаль та Саварі. Вони помітили,що біля трупа лежить екземпляр "Думок" Сенеки, відкритий на сторінці з описом самогубства Катона Молодшого. Серед усього там було таке речення:"Не думаю,щоб Юпітер бачив будь-коли щось більш красивішого, ніж непереможений Катон…". Реаль, який приніс цю книжку на прохання генерала попереднього дня, прошепотів побілілими губами:
- Очевидне самогубство, але ж хто в нього повірить?... Всі будуть казати, що його вбили…
Смерть генерала Пішегрю (картина Моро де Тура)
Саварі, мовчки, стояв поруч, і було чутно лише хрускіт його кулаків, що стискувалися у безсилому гніві.
Реаль не помилився, зрештою, бути тут пророком було неважко.
Роялісти тут же підняли хай: "Бонапарт вбив генерала Пішегрю!" і намагалися підбурити громадськість проти Консула, поширюючи брехню про безліч мамлюків, які вночі увірвалися до камери та задушили генерала. Антинаполеонівські історики (Форіель, Юон де Пенанстер та інші) перейняли ці плітки і написали тисячі сторінок про "вбивство генерала Пішегрю", не надавши жодного доказу чи навіть тіні доказу на підтримку цієї тези, і обмежуючись (джерелом тут був британський публіцист Голдсміт) виключно наклепами. Я вже присвятив трохи місця цьому своєрідному історіографічному методу, тому перейду безпосередньо до фактів.
Антинаполеонівська версія смерті генерала Пішегрю (гравюра з музею Carnavalet)
Ще до арешту Пішегрю переживав нервові зриви і говорив про самогубство. Переховуючись після краху операції "Coup essentiel", одного разу він схопив пістолет, який лежав на комоді, і хотів приставити його собі до голови, але маркіз де Рів’єр, який був присутній, зупинив його і відмовив від самогубства. Згадані вище історики вважають за краще не згадувати цю "деталь" ("Хороша пам'ять, - казав Наполеон, - це вміння забувати те, що не слід пам'ятати"), або стверджують, що повідомлення на цю тему походить з вуст поліцейських, які допитували маркіза, а не від нього самого. В останньому випадку вони забувають, що месьє маркіз міг спокійно заперечувати цю "брехню" протягом багатьох років свого життя, за правління Бурбонів, але так і не зробив цього. Роялісти також поставили під сумнів можливість покінчити життя самогубством таким чином. Щоб дізнатися, що таке самогубство цілком можливе і має прецеденти, потрібно лише звернутися до "Словника медичних наук" Фодере. У XIX столітті кілька видатних французьких істориків (Тьєр, Мадлен та інші) провели об'єктивні та незалежні розслідування смерті Пішегрю і дійшли висновку, що це було, без найменшого сумніву, самогубство.