— Іди одягнися, лялечко! — відказала Аліса. — Ми спізнимось через тебе.
— Поцілуй мене, — попросила Хлоя. — Я така щаслива!
Аліса випхала її з ванної кімнати, і Хлоя сіла на ліжко.
Вона сміялась сама до себе, роздивляючись мережива на сукні. Потім, аби почати, вдягла невеличкий целофановий бюстгальтер і білі сатинові трусики, що легенько віддулися, охопивши її пружні форми.
20
— Уже все? — запитав Колен.
— Ще ні, — мовив Шик, учотирнадцяте розв’язуючи вузол Коленової краватки, що її ніяк не щастило пов’язати як слід.
— Можна спробувати в рукавичках, — запропонував Колен.
— Навіщо? — здивувався Шик. — Хіба так буде краще.
— Не знаю, — стенув плечима Колен. — Я, власне, нічого не стверджую.
— Добре, що ми загодя почали!
— Так, — згодився Колен. — Та якщо не зав’яжемо, то однаково спізнимось.
— Ет! Зараз зав’яжемо.
Шик проробив низку швидких тісно взаємопов’язаних рухів і щосили потяг за обидва кінці. Краватка тріснула посередині й зосталась у нього в руках.
— Це вже третя, — незворушно зауважив Колен.
— Ох! — застогнав Шик. — Бач як… Я й знав, що так буде… — Шик сів на стілець і замислено чухав підборіддя. — Не знаю, що воно діється, — нарешті признався він.
— Я тим паче, — протяг Колен. — Тут щось не гаразд.
— Атож, — спроквола мовив Шик. — А тепер я спробую не дивлячись.
Шик узяв четверту краватку й недбало обкрутив її навколо Коленової шиї, вдаючи, ніби зацікавився дзижчиком, що крутився біля вікна. Довгий кінець поставив під короткий, закинув його в утворену петлю, повернув праворуч, заправив знизу і, на лихо, саме цієї миті Шикові очі опустилися на об’єкт зусиль і краватка з силою затяглась, придушивши палець. Шик з болю аж верескнув.
— Хай йому біс! — горлав він. — Паскудство!
— Вона тебе скалічила? — спочутливо запитав Колен.
Шик завзято смоктав собі пальця.
— У мене весь ніготь почорніє, — скаржився він.
— Бідолаха! — жалів його Колен.
Шик крізь зуби щось бурмотів й дивився на Коленову шию.
— Стривай-но! — прошепотів він. — Вузол зав’язано! Не ворушись!
Шик обережно позадкував, не спускаючи ока з краватки, і взяв зі столу позаду себе пляшку фіксатора для пастелі. Повільно підніс до вуст рурку пульверизатора і беззгучно підступив до Колена. Колен мугикав, затято роздивляючись стелю.
Цівка пульверизованої маси вдарила в самісінький центр вузла. Краватка на мить підскочила і застигла, скута в’язкою й дедалі твердішою смолою.
21
Колен вийшов з дому разом із Шиком і друзі пішки пішли по Хлою. Ніколя мав приєднатися до них вже в церкві. Він наглядав за готуванням незвичайної страви, рецепт якої виявив у Гуффе, і сподівався, що вона стане справжнісіньким дивом.
По дорозі друзям трапилась книгарня і Шик як стій зупинився перед нею. Майже посередині вітрини, виблискуючи, наче коштовний самоцвіт, лежав примірник Партрової «Затхлості» в палітурці з фіалкового сап’яну, на якій виднів герб герцогині де Бувоар.
— Ох! — знетямився Шик. — Подивися лишень!
— На що? — спитав Колен, вертаючи назад. — А… Це?
— Так, — кивнув Шик.
Шика пойняло нездоланне жадання, з його рота покотилася слина. Між ногами в нього утворився невеликий струмочок і побіг до краю тротуару, огинаючи найменші нерівності придорожнього пороху.
— Ну? — запитав Колен. — У тебе ж вона є?
— Не в такій оправі! — вигукнув Шик.
— Ет! Годі вже з тебе! — скривився Колен. — Ходімо, в нас обмаль часу.
— Вона коштує принаймні один або й два фальшони, — озвався Шик.
— Атож, — проказав Колен, відходячи.
Шик почав ритися в кишенях.
— Колене! — гукнув він розпачливо. — Позич мені трохи грошей.
Колен знову зупинився й сумно похитав головою:
— Гадаю, тих двадцяти п’яти тисяч фальшонів, що я їх тобі пообіцяв, вистачить ненадовго.
Шик збуряковів, похнюпив носа, але руку простяг. Схопив гроші і кинувся до книгарні. Колен, зажурившись, чекав на нього. Побачивши радісне Шикове обличчя, знову похитав головою, цього разу спочутливо, а на вустах у нього з’явилася ніби посмішка.
— Бідолахо, ти збожеволів! Скільки ти заплатив?
— Яке це має значення! — мовив Шик. — Ходімо тепер швидше.
Друзі наддали ходи. Шик, здавалося, сів верхи на крилатого дракона.
Біля Хлоїних дверей натовп розглядав розкішну білу машину, що її замовив Колен. Разом з машиною приставили і водія, який мав обслуговувати церемонію. Всередині все було вистелене білим хутром, пашіло теплом, чулася музика.