Запах кадил, вогники свічок, уквітчаний вівтар, перші звуки органів, дзвінки міністратів і старий ксьондз у сріблистій ризі, який вносить золотисту ікону. Стукіт падаючих на коліна людей і один великий голосний плач. І той молитовний подячний спів після меси:
Від Сарн вже недалеко до нового польського кордону. Тому з кожним кілометром, що минали, з кожною годиною у людей з транспорту ТП-2564 зростало збудження, нетерпляче очікування на зустріч з Польщею. А тут ще одна стоянка, у Ковелі. Через перон мали сусідів — транспорт поляків, репатрійованих з Волині до Польщі. Для сибіряків все, про що розповідали їм волиняни, було новиною, в яку часто не хотілося повірити:
— Вам то добре! У Сибір вас не вивезли, війну на своїм пережили, а тепер цілим добром у нове їдете. А ми тільки воші до Польщі веземо.
У волинському транспорті ревіли корови, іржали коні, навіть кури кудкудакали. Волиняни сумно кивали головами, бо знали своє:
— Не маєте знов-таки чого завидувати... Ну то що, що саме нас Совіти у Сибір не встигли вивезти? А ви знаєте, що у нас на Волині, а зрештою і на вашому Поділлі, діялося, коли прийшли німці? Спочатку всіх євреїв до ноги вибили або в газ послали. А потім взялися за поляків: облави на роботу в Німеччину, концентраційні табори, екзекуції... А найгірше, що українців, таких різних січовиків, упівців і бульбівців, на нас нацькували: сусід сусіда мордував. У нас на Волині цілі польські села з димом пускали, різали поляків косами, рубали сокирами, у криницях топили. Не було «змилуйся» ні для кого.
— Люди, бійтесь Бога, що ви наговорюєте! Адже то неможливо, щоб так людина на людину. А як це так сталося. Що ви живете?
— Чудом, чудом уціліли. Поляки ховалися у містах, містечках, у різних схованках. Польські партизани допомагали. Самозахист організовували. Ну і Совіти ввійшли, війна закінчилася. Бо якби так, не дай Боже, та війна ще з рік потривала, напевно ми б тут не зустрілися... Не завидуйте нам, нема чого. І ми тепер замість плакати, що нас з родинного гнізда на блукання виганяють, радіємо. Що з того пекла голову винесли.
Зрушили з Ковеля вночі. Вранці були в Бресті, а звідси до кордону на Бузі — рукою подати. На станції в Бресті перші видимі польські сліди: маневруючий польський локомотив посвистує, а не реве. То він з Бреста потягне транспорт у Польщу. Польські залізничники у своїх характерних конфедератках.
— Коли рухаємося, панове?
— Як тільки ваші «опікуни» з прикордонними формальностями справляться.
Важко видержати. Особливо те, що радянські прикордонники тісним кордоном оточили транспорт, щоб від цієї хвилини ніхто не записаний у нього не проник. І вагон за вагоном обшукують, перелічують людей згідно з власними списками, перевіряють документи, з’ясовують сумніви.
Закінчили! Яке полегшення. Перший і останній раз в дорозі назад, з Сибіру, стукнули двері у вагоні, зачинені російським солдатом. Люди, щоби щось бачити, душилися з цікавості у малих віконцях.
— Що там видно, говоріть, говоріть!
— Ріка якась.
— До моста під’їжджаємо.
— Совіти зістрибують, мабуть, зараз наш кордон!
Поїзд явно уповільнив рух. Шарпнули дверною рамою.
— Прикордонний стовп, біло-червоний...
— Дошка з орлом «Реч... реч...»
— Речпосполита Польща!
— Польський солдат у конфедератці...
— Усміхається, віддає честь...
— Люди, адже то вже Польща!
— Ми в Польщі!
— Нарешті, нарешті, Ісусе, Свята Маріє!
— Польща.
— Польща... наша любима Польща...
У всіх вагонах несподівано запанувала тиша, яку нарушали лише притишувані похлипування жінок. У такій захоплюючій тиші люди з транспорту ТП-2564 після років сибірського заслання віталися з Батьківщиною.
Жешув, 199З—1997
Про автора
Збігнев Доміно — один з найвидатніших польських прозаїків. Автор широковідомих романів: «Шалений вихор», «Блукаючі вогні», «Золота павутина», «Час, хлопці, додому», «Букова поляна», «Сибіріада польська», повісті «Шторм», збірок оповідань «Спрага», «Молоді сутінки», «Ніч на квартирі», «Пшеничнокоса», «Кедрові горіхи», документально-публіцистичних книг «Брама Небесного спокою» (про Китай) і «Нотатки з-під блакитного прапора» (за матеріалами власної участі в миротворчих військах ООН на Близькому Сході) та інших творів.