Вони аргументували це тим, що в Криму вже мають родини й садиби, а в Україні в них не лишилося нічого. Тоді, за переказом козацького літописця Самійла Величка, Сірко наказав цих людей відпустити і тут-таки усіх їх перебити. Козак, який понад усе цінує свободу, не спромігся зрозуміти поселенців.
Найяскравіший приклад військової співпраці козаків і татар — перші роки повстання під проводом Богдана Хмельницького, що згодом переросло в грандіозну війну.
Аксіомою масової свідомості стали звинувачення кримчаків у “зраді” Хмельницького та недооцінка їхньої військової допомоги. Щоправда, залишається незрозумілим, чому така нібито неістотна для гетьмана допомога оберталася для українського війська поразками, тільки-но татари “зраджували”, і чому Хмельницький не починав жодної битви без приходу татарського війська?
Розвідки військового історика Івана Стороженка довели, що уклавши союз із Кримом (ціною якого, до речі, було право татар збирати ясир на українських землях), Хмельницький забезпечував поєднання козацької піхоти з татарською кіннотою. Це ліквідувало оперативну перевагу польської армії, яка дозволяла полякам перемагати козаків-піхотинців у всіх попередніх повстаннях.
Кримський вершник. Реконструкція із фільму Олеся Саніна “Мамай”. Герой-українець наприкінці одружується з татаркою>
Значення татарської кінноти розуміли всі. В анонімному щоденникові поляка — учасника Пилявецької битви — записано: “Весь наш порятунок полягав у тому, щоб швидко воювати проти ворога [козаків], не чекаючи поєднання з ним татар”.
Що ж сталося 1651 року під Берестечком? Чи хан “зрадив” Хмельницького? А сталося так, що проведення битви збіглося з мусульманським святом Курбан-байраму, під час якого вести бойові дії заборонено. Хан попередив про це гетьмана й просив відкласти битву, однак, на прохання Богдана, таки вивів свої війська.
Але на самому початку бою було вбито хана Амурата, котрий впав головою в бік, протилежний розташуванню війська ворога. Після цієї події, яку татари сприйняли як знак Аллаха про немилість за порушення його приписів і неприпустимість подальшої битви, кримчаки кинулися втікати.
Чим керувався кримський хан, вступаючи у війну з Річчю Посполитою на боці козаків? Імовірно, він прагнув зберегти нетривку рівновагу сил між Річчю Посполитою, Росією й Османською імперією.
Знаємо, що союз Хмельницького з Москвою призвів до відчутного посилення російських позицій у регіоні. Наслідком цього стала поетапна ліквідація Гетьманщини (1764 рік), Запорозької Січі (1775 рік), Кримського ханства (1783 рік) і Речі Посполитої (поділи 1772, 1793 і 1795 років).
…Описуючи початок Хмельниччини, навіть православний ортодокс Григорій Грабянка змушений визнати, що бойовий побратим Хмельницького, перекопський мурза Тугай-Бей, був “воїн славний і невимовно відважний”. Самійло Величко піде ще далі, написавши: “Невільницьке лядське ярмо було відтято і знищено козацькою та кримською шаблями”.
…Взаємини козаків і татар під пером Величка з глобального протистояння перетворюються на ритуал противників-рицарів — вони “гостюють” чи “навідують” один одного (тобто чинять взаємні відплатні наїзди), а захопивши полон, ведуть чесний торг, визначаючи розмір і термін викупу…
Рештки козацького війська загинули в болоті під Берестечком
30 червня 1651 року. Два війська — українсько-шляхетське та козацько-селянське — зійшлися віч-на-віч і завмерли в очікуванні вирішальної битви під Пляшевою — сучасним Берестечком. Поля вкривала густа мла. Туман розвіявся пополудні і близько четвертої кіннота українського князя Яреми Вишневецького атакувала козацькі позиції Богдана Хмельницького — мазовецького поляка… І пішов вкотре брат на брат, українець на українця…, чернь проти черні.
Вояки Яреми почали гарматний обстріл пагорбів над берестецьким полем, де причаїлися кримські татари. Одне з ядер розірвалося біля ніг хана Іслам Гірея ІІІ. Той віддав наказ татарам покинути поле бою, оголивши лівий фланг козацько-селянського війська. Богдан Хмельницький зі своїм генеральним писарем Іваном Виговським кинулися слідом за ними. І чомусь не завернули Іслама Гірея …., а поскакали далі з татарами. Кажуть, від ханської “опіки” Хмельницький звільнився за тиждень — розпорядившись видати татарам значну суму зі своєї скарбниці в Чигирині. Та до свого війська так і не повернувся.
Козаки без гетьмана відступили до берегів річки Пляшівки. За ніч облаштували укріплений табір, захищений із флангів непролазними болотами. Ззаду він прилягав до болотистої Пляшівка, де залишався шлях для відступу.