Жінка спочатку нічого на це не сказала, і на обличчі ніяк не виявилось її ставлення до почутого. Вона, либонь, ще тільки думала, як до цього поставитись. А тоді раптом на виду їй виступили червоні плями рум'янцю, і вона загомоніла:
- Бач, до революції було вам добре, а тепер нам... "Вам", себто буржуям, а "їм" - пролетарям,
трудящим ...
129
-o "Та який же я буржуй!" - подумав сердега гірко. - "Буржуй - що пас іще змалку чужі свині та телята. Що навіть молока не міг удосталь пити ... не кажучи вже про яйця, що їх завжди відносив старому Ліпщицеві за сіль, за сірники .. ."
Але жінка-голова після того легкого "докору" сказала:
- Подавайте заяву...
. . . Коли Кутько вийшов на велелюдну вулицю, його опало таке почуття самітности, що хотілося плакати.
Повз нього йшли здебільшого веселі та дотепні сини Сіону, що заволоділи нечестивим Вавилоном ...
Та раптом він згадав одну рідну, близьку його серцю душу - "Олесю".
Так, "Олеся" тепер була його єдина надія. Не шпигунка, а рідна, дорога .. .
- "І про Україну вона ввесь час казала щиро, щоб мені вподобатись," - подумав.
Поклав негайно ж іти до неї, своєї любої, і все сказати .. . Все, геть чисто все! Відкинути фальшивий сором...
Несподівана сила винесла його на тиху Порохову вулицю, і він незабаром опинився перед зеленими, перехнябленими воротами, такими тепер рідними, дорогими. Не вагаючись ані трохи, сміливо відчинив хвіртку. Назустріч йому задзявуліло чорненьке собача. Мале собача, а не страшний шбайло, як перше. Милий, хороший цуцик! Кутько навіть присів, щоб не ногою, а рукою оборонитись від його нестрашного дзявуління.
130
Собача злякано втекло, підгорнувши під себе мишачого хвостика.
З хати вийшла знайома вже Кутькові тітуся, з підтиканою, як і колись, спідницею, з недочищеною картоплиною в руках. Люто глянула на того, хто, очевидячки перебив їй роботу.
- Тут живе Олександра Вільчек? - спитав цим разом сміливо Кутько.
-? А, це ви, - подобрішала раптом тітуся, впізнавши його. - Ви ж приходили вже .. .
- Приходив ...
- Тільки чомусь тоді про якогось Тетеренка питали, - посміхнулась. - А хотіли, мабуть, Шуру побачити. Це моя пасербиця. Я тоді їй сказала, який чоловік приходив, і вона догадалась, що то були ви... Казала, що ви заробляєте багато і професором будете. .. Тільки ж вас тоді біля заводу заарештовано ...
Вона зідхнула.
- А Шури вже в нас немає ...
- Немає? А де ж вона?
- Ет, - махнула майже гнівно рукою.. - Вийшла заміж за свого босяка Шуліку. Я не радила: хоч і молодий та гарний, так у нього ж ніякого діла .. . Босяк, одно слово... Так хіба ж вона іпослухіа? Каже: "Уже він... цебто ви... професором не буде"...
- Так і сказала? - поточився сердега від удару
- Еге... така дурепа . ..
Кутько мовчки повернувся і вийшов за ворота.
- "без роботи ... сам-один ... І ця зрадила ... Що ж далі?"
І раптом йому спало на думку - чи не здійснити тепер, на волі, того, що його він не міг зробити в БУПР'і? Повіситись чи якось інакше покласти край всякому ходінню до "спілок", до "наросвіти", до... Адже тепер йому вже ніхто й ніщо на перешкоді не стане!.