Ватсон тримався спокійно, його очі часом навіть посміхались двома віялами зморщок біля скронь. Переглянувши папери, він акуратно склав їх у великий стос, сперся ліктем на раму вікна і, машинально погладжуючи посріблене сивиною волосся, задивився у зоряне небо.
До залу поступово збирались усі астронавти. Кожен з них, помічаючи Ватсона, дивувався так само, як і Северсон, але ніхто з цього приводу не сказав ані слова.
— Як тобі подобається цей відвідувач? — прошепотів Северсон, коли до нього підсіла Алена.
— Я йому рада. Нарешті набрався розуму.
— Ти знала, що він сюди прийде?
— Так, мені про це сказав Навратіл.
— Звідки така зміна? Чого йому треба?
— Ти — невиправний! — засміялась Алена. — В усьому бачиш якусь таємницю.
— А отой приймач і зашифровані позначки — то нічого не означає?! — ображено запитав Северсон.
Алена вже не встигла відповісти. Навратіл підвівся і зробив знак рукою:
— Сідайте, друзі, послухаємо академіка Ватсона. Він хоче розповісти нам щось дуже важливе.
Северсон запитливо глянув на Алену. Вона знизала плечима.
— Знаю добре, що багато хто з вас вважає мене відлюдком, мізантропом… — сухо й холодно заговорив Ватсон. — Саме тому я хотів би звітувати за свою самотність… — Він помовчав і обвів поглядом присутніх. — Сьогодні я вже можу сказати, чому я не ходив до клубу. Мені потрібно було багато часу. Я намагався розгадати зміст слів незнайомої мови мешканців планети Ікс…
Серед нечисленної аудиторії прокотився рух здивування, але Ватсон не звернув на нього ніякої уваги.
— Сподіваюсь, мені це частково вдалося зробити… Алена злегка штовхнула Северсона і багатозначно підморгнула.
— Як я вже доповідав товаришці Молодіновій, планета Ікс надсилає свої передачі двома станціями. На жаль, другу я виявив тільки недавно, і передає вона на зовсім іншій мові, аніж перша. Тому вся моя робота стосується виключно потужнішої станції, яку ми вже чуємо багато років…
Ватсон підійшов до магнітофона і клацнув вимикачем. По залу розлігся скиглячий голос.
— Так говорять мешканці планети Ікс нормально. А тепер пустимо плівку повільніше… Будьте уважні… Найчастіше почуєте слова: «вехагете», «есвеелес», «охогхім», «есвеелен», «гехе»… Очевидно, це найбільш вживані незнайомими людьми вирази.
Я встановив слова, які найчастіше вживаються в більшості мов світу, і дійшов до висновку, що серед тих слів, які ви щойно почули, насамперед повинні знайтись займенники, дієслово «бути» і таке інше.
Було б надто довго описувати, як крок за кроком я розкривав зміст невідомих слів. Хто зацікавиться цією проблемою ближче, може вивчити цей ось матеріал, — поклав він руку на грубий стос паперів. — Я б хотів звернути вашу увагу, що шлях до розв'язання був дуже складний. Спочатку я звернувся до найрізноманітніших дешифруваль-них систем, які відомі з найдавніших часів. Це нічого не дало. Потім я вивчив наукові праці академіків Грозного та Лекси, які розшифрували невідому письменність на написах зі Сходу. Але й це мені небагато допомогло. Тільки після цілого року марних шукань я помітив, що деякі слова, хоча й мають однакові літери, коли б це було сказано нашою мовою, вимовляються щораз по-іншому. Різниця тільки у висоті тону складів. Невідомі люди, власне, не говорять, а співають. Для нашого слуху це не дуже приємно, а для них — має велике значення. Окремі тони їм заміняють літери.
А тепер я прочитаю вам переклад кількох фраз, які мені вдалося зрозуміти…
«Математичний турнір (поєдинок чи олімпіада) мав хороший перебіг і високий рівень. Абсолютним переможцем є… (незрозуміле ім'я)».
«Ворожа держава (чи континент) прагне знищити нашу цивілізацію (чи релігію). Бог нам вклав у руки меч (чи зброю), щоб ми покарали боговідступників. Наша земля (континент) для нас занадто мала. Найурожайніші місця мають безбожники (незрозуміла назва народу), а ми голодуємо. Ми повинні поширити свій життєвий простір. Наш терпець уривається. Оголосимо священну війну…»
Здається, наше відвідання планети Ікс не буде приємним. З результатів, які я дістав ціною довгої і наполегливої праці, видно, що там наближається буря. Можливо, ми потрапимо саме в розпал…
Він замовк. В залі стояла важка тиша.
— Признаюсь, — і, мабуть, я кажу від імені усіх, — що мене академік Ватсон приємно здивував, — заговорив Навратіл. — За його гігантську працю ми повинні висловити йому щиру й палку подяку…
Захоплені оплески підтвердили його слова.
— В усякому разі, для нас ця робота має велику цінність. Вона полегшить нам зав'язати стосунки з мешканцями планети Ікс. Проте не гнівайтесь, товаришу Ватсон, якщо покажу вам і на темний бік питання. Безперечно, ви знаєте, що і вам, і нам я бажаю на цьому шляху найбільшого успіху. Я не беру також під сумнів і вашу сумлінність. Однак боюсь, що при всій ретельності в розшифров-ні, ми можемо легко піддатись омані. Не забувайте, що наше мислення надто «земне», щоб ми могли проникнути в мислення невідомих створінь тільки на основі звукових записів. Припускаю, правда, можливість, що академік Ватсон розкрив закономірності невідомої мови, але боюсь, що зміст слів у багатьох випадках інший, аніж той, якого надаємо йому ми.