Ульф Старк
Сікстен
НIЧНИЙ АВТОБУС
Сікстен спить у своєму ліжку. Над ним на стіні висить мамина фотографія. В кімнаті темно й тихо. Місяць освітлює зелений будинок на Родзинковій вулиці.
Далеко звідти порожніми вулицями їде нічний автобус. За його кермом сидить Сікстенів тато. Ось він зиркає на свій годинник. А потім дивиться на фотографію Сікстена, прикріплену липкою стрічкою до вікна.
Потім він завертає на узбіччя дороги. Хоч зупинки там і немає. Але є телефонна будка.
— Вибачте, — каже він пасажирам у мікрофон. — Я зараз повернуся.
Він бере сумку з квитками та грошима й виходить з автобуса.
На жаль, коли він підходить до телефонної будки, то бачить, що вона зайнята.
У кабіні стоїть жінка з довгим волоссям. Надворі її чекає прив’язаний собака, а жінка базікає по телефону так, ніби й не збирається закінчувати. Тоді Сікстенів тато схиляється над собакою й розстібає нашийник.
— Отак, собако! Тепер біжи! — шепоче він.
І тільки-но собака втікає, Сікстенів тато підносить порожній повідок до шибки телефонної кабіни. А тоді стукає по склу своїм компостером для квитків.
І ось у Сікстеновому помешканні дзвонить телефон.
Він дзвонить довгенько, бо ж Сікстенові потрібен час, щоб прокинутися.
Але потім Сікстен скидає з себе ковдру. Тоді біжить через кімнату, де всюди валяються шкарпетки, футболки та труси. І так, зіщулившись, перебігає передпокій і опиняється на кухні.
Це там не вгаває телефон.
Сікстен бере слухавку й засапано каже:
— Алло.
— Привіт, — відповідає голос у слухавці. — Це я!
— Я знаю, — каже Сікстен.
Він відразу здогадується, що це тато. Той має звичку телефонувати посеред ночі, коли їде кудись автобусом, а Сікстен лишається вдома сам.
— Ти не спиш? — питає тато.
— Ні-і, — відповідає Сікстен. — Я спав.
— А ти не бавишся сірниками?
Ось про що думає тато, сидячи за кермом свого автобуса. Що Сікстен підпалив будинок. Що він забув замкнути вхідні двері, і в квартиру залізли якісь покидьки.
Тато думає про жахливі речі.
— Та ні, — відповідає Сікстен. — Я ж спав.
— Гаразд. А ти не забув, що я казав про замикання проводів?
— Та ні. Не хвилюйся.
Сікстен бере в руку олівець і малює на папірці, що лежить на кухонному столі, блискавку.
— Але я ще про дещо думаю, — провадить голос далі. — Знаєш, про що я зараз думаю?
— Про плиту, — відповідає Сікстен.
— Атож, — каже тато. — Я її вимкнув. Мені не варто було залишати тебе на ніч самого.
— Нічого, — каже Сікстен. — Мені подобається бути самому. До речі, телефонувала мама.
— Я люблю тебе, — каже тато. — Та мені вже пора в автобус. Добраніч.
Але Сікстен не засинає. Принаймні ще довго не засинає.
Він сидить у кухні біля столу в татовому боксерському халаті, що на нього завеликий. Тоді зіжмакує папірець із намальованою блискавкою і кладе його на сковороду. Потім підпалює його. І дивиться на вогонь. Сікстен щасливий.
Він щасливий, що сам удома.
Коли вогонь гасне, він несе сковороду в мийницю й гарненько її споліскує.
СОНЦЕ I ВОВНЯНI ШКАРПЕТКИ
Коли тато кричить, що їжа готова, Сікстен саме нюхає шкарпетки, що колись були білі.
— Ти вже скоро? — питає тато.
— Так, скоро, — кричить Сікстен і морщить носа.
Немає ніякого чистого одягу. Немає навіть нічого напівчистого. Відколи пральна машина поламалася, його літнього вбрання не лишилося. У тата не дійшли руки її поремонтувати. Після того, як мама від них перебралася, у тата ні до чого не доходять руки. Пральну машину він тільки розкрутив і поклав деталі на газету у ванній кімнаті.
Тепер усі літні футболки у великих плямах. А останні джинси Бобо заляпав йому в шкільній їдальні м’ясною підливою.
Тож Сікстен заходить до кухні нескоро.
Тато вже почав снідати.
Він їсть з апетитом, як старий боксер, що працював цілу ніч. Він наминає підсмажену шинку й печену картоплю. На Сікстеновій тарілці лежить чимала порція. Свій водійський піджак тато повісив на спинку стільця.
Адже сьогодні жарко, й сонце пече крізь нерівно повішені штори.
— Ну й погода! — каже тато, дивлячись у тарілку. — Почалося справжнє літо.
— Та-ак, — каже Сікстен. — Завтра закінчується навчальний рік.
Тоді тато зводить очі вгору. Він дивиться на Сікстена. А потім нахмурює брови. Він оглядає Сікстена з ніг до голови.