І ось лист готовий.
— Тепер напишемо ім’я та прізвище твого тата, — каже він. — Вкладемо квиток з його фотографією й пошлемо.
Юнте розмашистим почерком пише: «Бенні Антонсон».
— Думаєш, вона прийде? — питає Сікстен.
— Звісно, прийде, — відповідає Юнте.
Квитки вони вже купили. Сікстен сам вибирав фільм, який тато й жінка 2623 дивитимуться. Бо він знає, що татові подобається.
Тож тепер не вистачало тільки фотографії.
Сікстен сидить на канапі з фотоальбомом на колінах. Він переглядає всі фотографії, де є мама, тато й він сам.
Ось мама сміється на камеру. Вона міцно тримає Сікстена за руку. А за їхніми спинами виблискує море. То було в Данії.
Це остання фотографія, яку він вклеїв до альбому.
Потім Сікстен вибирає одну з найперших фотографій. Ту, де тато був у боксерських трусах. Ту, де він напружує м’язи рук і всміхається мамі, що стоїть поруч.
Тільки-но Сікстен розрізає фотографію, як відчиняються двері в передпокій.
Та коли тато заходить у кімнату, він сидить з альбомом на колінах, наче нічого й не було.
— Он як, — каже тато. — Ти роздивляєшся давні фотографії? Може, подивимося разом?
— Ні, мені якраз треба вийти, — відповідає Сікстен.
— Тобі треба вийти саме тоді, як я прийшов? — дивується тато.
— Просто мені треба дещо влаштувати, — каже Сікстен. — Для твого дня народження. І це справді дуже спішно.
І Сікстен вибігає.
Залишившись сам, тато сидить на канапі й гортає альбом з фотографіями. Він навіть не питає, коли Сікстен повернеться додому.
Сікстен та Юнте стоять біля поштової скриньки неподалік хімчистки.
Вони засовують фотографію в конверт. Тоді про всяк випадок приклеюють аж три марки. Старанно їх послинивши.
— Ось так, — каже Юнте. — Тепер кидай у скриньку!
І Сікстен кидає.
Конверт із легеньким шурхотом падає у скриньку.
— А тепер сплюнь, — каже Юнте.
Сікстен спльовує на скриньку.
— Ні, тричі, — каже Юнте. — Щоб пощастило.
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ З СЮРПРИЗОМ
Тато працював цілу ніч. Тож тепер він спить майже до вечора. Хоч сьогодні в нього день народження.
Аж тут до його кімнати заходять Юнте та Сікстен.
Юнте грає на своєму синтезаторі. Сікстен несе тацю, на якій стоїть чашка кави і лежать троянда, тістечко з універмагу та чималенький пакунок.
— For he’s a jolly good fellow[2], — співають вони.
— Пора вже прокидатися, — каже Сікстен.
Тато розплющує очі й усміхається.
— Авжеж, — каже він.
Потім він обіймає і Сікстена, і Юнте. Тоді відкушує шматочок тістечка й відсьорбує трохи кави, яку вони самі зварили.
— Може, розгорнете пакунок? — питає Юнте.
— Ну звісно, — каже тато.
Він зумисне не поспішає розв’язати стрічку. Потім поволі розмотує папір. Бере в руки картонну коробку, пробує її на вагу і ледь струшує.
— Невже це свічник? Той, що ти зробив на уроці праці? — питає він.
— Ні, я подарував його тобі торік, — каже Сікстен. — А цього року тебе чекає сюрприз.
Тоді тато порпається в коробці. І врешті-решт виймає з неї пакет бананових карамельок із крамниці Сліпого Свена. Та ще й конверт, де лежить квиток у кіно.
— Це на вечірній сеанс, — каже Сікстен. — На «Тарзана».
Тато дивиться на рожевий квиток, і йому на очі навертаються сльози.
— Уявляю, як то буде весело! — каже він.
— Напевно, так, — каже Сікстен.
О пів на сьому тато стоїть у передпокої й оглядає себе в дзеркалі з тріснутим склом.
— Не розумію, чого я маю йти в уніформі, — каже він. — У мене дурнуватий вигляд.
— Але ж сьогодні як-не-як твій день народження, — каже Сікстен. — І втягни живіт, якщо можеш. Ти взяв з собою карамельки?
— Узяв, — каже тато. — Так добре?
Юнте бере троянду й засовує її в петельку.
— Тепер добре, — каже він.
Потім тато йде.
— Не забудь, що на квитку зазначено місце, — нагадує Сікстен, перш ніж двері зачиняються.
Сікстен і Юнте біжать цілу дорогу. А потім дуже довго чекають. Їм не хочеться ризикувати, щоб тато, чого доброго, їх побачив. А з іншого боку, не хочеться проґавити цікавої сцени.
Розпашілі й спітнілі, вони сидять у темряві. Сидять всього на два ряди позад тата і дивляться на його потилицю.
Фільм уже почався. Тарзан сидить біля мавпи Чити.
А місце біля тата порожнє.
— Вона не прийшла, — шепче Сікстен.
— Може, просто запізнюється, — шепче Юнте.