— Я все вивчив! — вигукнув він у відповідь матері, яка перекрикувала шум води. Обережно миючи ноги у ванній, подумав про те, що подруга Глоріньї гарніша за саму Глорінью. Він також не поцікавився, чи Карлінос «вдовольнився» компанією тієї, іншої. З цією думкою він швидко виліз із ванної і став перед дзеркалом... доки відчуття холоду не увійшло крізь плитку в його мокрі ноги.
Ні! Ні, він не хотів вияснення стосунків із Карліносом, і ніхто не казатиме йому, як він має розпоряджатися своїми грішми, і Карлінос міг і далі собі думати, що це все через велосипеди, а якби й так, то й що? Що, якщо він більше ніколи, ніколи не хотів витрачати своїх грошей? І все збагачуватися?.. що, хочеш бійки? Ти думаєш, що...
— ... можливо, ти занадто переймаєшся власними думками, — сказала мати, перериваючи його, — але принаймні з’їж вечерю й час від часу подавай голос.
Він раптово опинився в батьківському домі.
— Дивися, то ти говориш, що не можна балакати за столом, але хочеш, щоб я говорив, то ти говориш, що не можна говорити з напханим ротом, а...
— Стеж за тим, як розмовляєш із матір’ю, — без суворості в голосі сказав батько.
— Тату, — лагідно звернувся до нього Артур, насупивши брови, — тату, як там справи з податковою?
— Вочевидь, — задоволено сказав батько, — вочевидь, школа не дає жодного зиску.
— Артуре, накладай більше картоплі, — мати даремно спробувала привернути увагу двох чоловіків до себе.
— Із податковою, — сказав батько, відставляючи тарілку, — з податковою отак: отже, у вас є борги.
Таємниця Святого Христофора
Однієї травневої ночі — гіацинти завмерли під вікном — у їдальні панували тиша і світло.
Довкруж столу, на мить завмерши, сиділи батько, мати, бабуся, троє дітей і струнка дівчина віком дев’ятнадцяти років. Запашна безтурботність Святого Христофора не містила в собі небезпеки, але той спосіб, у який люди скупчилися всередині будинку, викликав ризик, що прохолодного травневого вечора в колі сім’ї не буде де яблуку впасти. У цьому зібранні не було нічого особливого: вони закінчили вечеряти й спілкувалися, сидячи за столом; комарі кружляли навколо світла. Що робило цю сцену такою пишною, а обличчя кожної людини таким квітучим, так це те, що нарешті після багатьох непростих років і для цієї родини настали часи зрушень: травневої ночі... після вечері. Діти щодня ходили до школи, батько мав бізнес, мати протягом багатьох років працювала в пологовому будинку й поралася у хаті, дівчина балансувала в делікатності свого віку, а бабуся досягла потрібного стану. Не усвідомлюючи цього, родина наповнювала кімнату щастям: такі хвилини, як і цей розкішний травневий вечір траплялися не часто.
Потім усі вони розійшлися в різні кімнати. Стара витягнулася, задоволено постогнуючи. Батько й мати, позачинявши всі двері, задумливо полягали в ліжко й заснули. Троє дітей, обравши найхимерніші пози, позасинали в трьох ліжках і мали вигляд трьох трапецій. Дівчина у своїй бавовняній нічній сорочці відчинила вікно і вдихнула запахи саду, відчуваючи невдоволення й щастя. Схвильована запашною вологістю, вона лягла й пообіцяла собі зранку придумати щось, що розворушить гіацинти і змусить гілки згинатися від фруктів — вона так і заснула в своїх роздумах.
Минали години. І коли в тиші почали кліпати світлячки — діти поринули в сон, бабуся заглибилася у якісь складні розмірковування, батьки втомлено вляглися, дівчина заснула у своїх роздумах — з-за рогу будинку виринули троє в масках.
Один із них високий, із головою півня. Другий товстий, одягнений як бик. А третій, наймолодший, через брак ідей і з огиди до старих аристократів одягнув маску диявола, з якої виблискували його щирі очі. Троє в масках мовчки перетнули вулицю.
Коли проходили повз будинок, що поринув у пітьму, той, який був півнем і кому належали майже всі ідеї групи, зупинився і сказав:
— Погляньте лише.
Його супутники, які попри ті дошкульні маски, зберігали спокій, зосередилися й побачили будинок і сад. Відчуваючи себе елегантними і водночас жалюгідними, вони відсторонено чекали, доки їх товариш закінчить думку. Нарешті півень додав:
— Ми можемо назбирати гіацинтів.
Інші двоє не відповіли. Вони скористалися з зупинки, аби хоча б привести до ладу свій безладний одяг і придумати спосіб, який допоможе їм легше дихати в масці.