Вона підняла з підлоги камінь і кинула всередину загорожі. Почорніла нерухомість торсу непорушна, камінець покотився собі.
«Ах!» — сказала вона, трясучи ґратами. Ця біла річ росла всередині неї, в’язка, немов слина. Буйвіл стояв спиною.
«Ах», — сказала вона. Але цього разу тому, що всередині нарешті пробігла перша ниточка чорної крові.
Спочатку біль. Щоб ця кров розтікалася, потрібно було інфікувати весь світ. Вона зупинилася, спостерігаючи, як крапля за краплею в ній, зганьбленій жінці, стікає те гірке мастило. Її сили все ще затиснуті між решіток. Але була ще одна незрозуміла й тепла річ, незрозуміла; ротом розтікалася радість. Врешті буйвіл повернувся до неї.
Буйвіл повернувся, зупинився і звіддаля вирячив на неї свої баньки.
«Я люблю тебе», — з ненавистю мовила вона чоловікові, єдиний безкарний злочин якого полягав у тому, що він не любив її. «Ненавиджу тебе», — сказала вона буйволові, благаючи любові.
Збуджений буйвіл поволі наблизився.
Він підходив, здіймаючи пилюку. Жінка чекала, опустивши руки вздовж пальта. Буйвіл неспішно наближався. Жінка не відступала ні на крок. Доки той не підійшов до загорожі й не зупинився. Буйвіл і жінка, лицем до лиця, сама на сам. Вона не дивилася на його обличчя, ні на рот, ні на роги. Вона дивилася йому в очі.
А очі буйвола зіткнулися з її очима. І блідість, така глибока, змінилася на приголомшене оніміння. Вона стояла в глибокому сні. Маленькі зелені очі дивилися на неї. Очі буйвола. Жінка здивовано заточилася, повільно хитаючи головою. Буйвіл стояв спокійно. Жінка й надалі хитала головою, налякана ненавистю, з якою буйвіл, спокійний у своїй ненависті, дивився на неї. Майже невинно, недовірливо хитала головою, привідкривши рот. Невинна, зацікавлена, щоразу все глибше занурюючись у ті очі, які неспішно оглядали її, — наївні, із сонним зітханням, не бажаючи або не в змозі тікати, захоплені мовчазним убивством... Захоплені, немов її рука навіки застигла з кинджалом, який встромила в себе. Спіймана, заворожено ковзаючись уздовж ґрат... У цьому повільному запамороченні, доки її пухке тіло зовсім не ом’якло, жінка охопила поглядом усе небо й буйвола.