Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
3. Сімейні відносини регулюються лите у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, замовними та іншими ознаками.
6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
1. Коментована стаття визначає основні засади (принципи) регулювання сімейних відносин. В ній знаходять своє закріплення найбільш важливі, вихідні положення, що є своєрідною квінтесенцією норм сімейного закону. Основні засади регулювання сімейних відносин, що закріплені в ст. 7 СК України, пронизують усе сімейне законодавство і знаходять свій прояв в його окремих нормах.
Коментована стаття значною мірою відрізняється за своїм змістом від ст. 1 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 р., яка свого часу також закріплювала основні завдання сімейного Закону. В новому СК України знайшли своє відображення принципово інші підходи до регулювання сімейних відносин. В ньому закріплена ціла низка нових принципів, що складають основу сучасного сімейного законодавства, — принцип регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками; принцип невтручання в сімейне життя; принцип приватності сімейного життя; принцип регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
2. Можна вважати, що існує ще один принцип нового сімейного законодавства — це принцип пріоритету сімейного виховання дітей. Його закріплено в ч. 3 ст. 5 СК України, яка встановлює обов'язки держави по відношенню до сім'ї. Однак більш логічним було закріплення пріоритету сімейного виховання дітей серед основних засад регулювання сімейних відносин (ст. 7 СК України).
Цей принцип має особливе значення. За радянських часів вважалося, що сімейне виховання має бути успішно замінене більш ефективним громадським вихованням, що громадський догляд за дітьми дає значно кращі наслідки, ніж приватний, індивідуальний, ненауковий і нераціональний догляд окремих «люблячих», але неосвічених у справі виховання батьків, які не мають тих сил, коштів, засобів та установ, що їх має суспільство. Час пропагандистських декларацій минув.
Сьогодні не викликає сумнівів, що сім'я — це природна умова існування дитини, джерело її світогляду, культури, мови, тому саме сімейне, а не громадське виховання повинно мати пріоритет.
Визначення в ст. 7 СК України нових принципів регулювання сімейних відносин є свідченням величезних змін, які відбулися останнім часом у вітчизняному суспільстві, визнання сімейних відносин сферою приватного існування людини.
3. В ч. 1 коментованої статті визначено, що сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. По суті, це положення не можна віднести до основних засад регулювання сімейних відносин. Ця норма має інше змістовне навантаження та визначає основне джерело сімейно-правових норм, а не принцип (вихідне положення), з якого виходить сімейне законодавство при регулюванні відносин в сім'ї. Крім того, положення ч. 1 ст. 7 СК України не має узагальнюючого значення, оскільки сімейні відносини регулюються не лише нормами, що закріплені в нормативно-правових актах, а й іншими правовими регуляторами — міжнародними договорами України (ст. 13 СК України), договором сторін (ст. 9 СК України).