У системі юридичних фактів строки та терміни можна віднести до самостійної групи юридичних фактів поряд з діями та подіями. Це пояснюється подвійною природою строків. З одного боку, строки є категорією об'єктивною. Вони не залежать від волі та свідомості людей, оскільки перебіг часу людині непідвласний. Цим строки відрізняються від дій. З іншого боку, строки встановлюються, визначаються та обчислюються людьми. За цією ознакою вони відрізняються від подій. Таким чином, строки — це самостійне правове явище, що має окремі риси дій та подій, однак повною мірою не збігається з кожним з цих видів юридичних фактів.
Класифікація строків в сімейному праві може бути проведена з урахуванням загальної класифікації цивільно-правових строків. Тому основні підстави, класифікаційні критерії строків в сімейному праві збігаються з критеріями поділу цивільно-правових строків.
Залежно від їх призначення розрізняють: а) строки здійснення сімейних прав і б) строки захисту сімейних прав. Строки здійснення сімейних прав — це строки, протягом яких в особи є право діяти певним чином або здійснити своє право за допомогою інших зобов'язаних осіб. Строки здійснення права визначаються законом або договором. Вони можуть бути точно встановленими або невизначеними. Наприклад, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, то вона має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 77 СК України).
Строки захисту сімейних прав — це строки, протягом яких особа може захистити своє сімейне право або інтерес самостійно або за допомогою інших осіб. До строків захисту сімейних прав належать строки позовної давності (ст. 2 °CК України). Так, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК України); до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 129 СК України); до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік (ч. 3 ст. 139 СК).
Згідно із ч. 3 ст. 251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. У зв'язку з цим в залежності від того, ким вони встановлюються, строки можуть поділятися на: а) законні; б) договірні; в) судові.
Законними є строки, що безпосередньо визначені в законі. В СК України нерідко встановлюються строки, з якими пов'язане виникнення, зміна або припинення сімейних прав та обов'язків. Наприклад, згідно із ч. 2 ст. 76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу.
Договірними є строки, що встановлюються сторонами сімейно-правового договору. Наприклад, згідно з ч. 4 ст. 77 СК України, якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя.
Судовими є строки, що визначені за рішенням суду при наявності спору між сторонами (ч. 4 ст. 77, ч. 2 ст. 79, ч. 3 ст. 82, ст. 83 СК України тощо).
Залежно від своєї визначеності строки та терміни поділяються на: а) визначені; б) невизначені. Так, визначені строки та терміни — ті, що обумовлені календарною датою або спливом певного періоду часу.
Нерідко строки та терміни, що встановлені в сімейному законодавстві, є визначеними. Вони точно вказують на той проміжок часу або дату, з яким закон пов'язує виникнення відповідних правових наслідків. Наприклад, згідно зі ст. 44 СК України шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
Невизначені — це строки, які визначають тимчасові параметри, однак не містять точної вказівки на дату або відрізок часу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 СК України рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час. Згідно із ч. 3 ст. 79 СК, якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. Згідно із ч. 1 ст. 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. В ч. 2 ст. 6 °CК України вказано: кожна річ, набута за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.