4. В коментованій статті визначаються сімейно-правові наслідки народження дитини у неповнолітніх батьків. По-перше, в ній визначається коло зобов'язаних осіб — баба та дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім. Звертає на себе увагу, що коло зобов'язаних осіб є достатньо обмеженим. Мова йде лише про батьків неповнолітньої особи, яка записана матір'ю/батьком дитини, тобто про діда та бабу дитини. На інших членів сім'ї та родичів закон такого обов'язку не покладає, навіть якщо вони проживають разом з неповнолітніми батьками.
По-друге, встановлюється обов'язок баби та діда надавати неповнолітнім батькам дитини допомогу у здійсненні ними батьківських прав та виконанні батьківських обов'язків. Разом з тим в законі чітко не визначено, про яку саме допомогу з боку діда та баби дитини йдеться у цьому випадку. Можна лише припустити, що це здійснення дій фактичного характеру (прогулянки з дитиною, допомога у нагляді за дитиною тощо). Про юридичний характер допомоги важко казати. Якщо неповнолітні мати або батько набули повної цивільної дієздатності, то вони самі набувають для себе цивільних прав та своїми діями здійснюють свої обов'язки. Якщо ж неповнолітні мати або батько не визнані повністю дієздатними, то їх батьки зобов'язані представляти їх інтереси, надавати згоду на вчинення ними правочинів та здійснювати інші дії, що передбачені законом (ст. ст. 32, 69, 71 ЦК України та інші).
Крім того, в СК України не передбачені наслідки невиконання батьками неповнолітніх дітей своїх обов'язків щодо надання їм допомоги. Тому ця норма не має необхідного юридичного навантаження. Вона закріплює правило морального, а не юридичного характеру.
5. В коментованій статті визначаються правовідносини за участю саме неповнолітніх батьків. Однак медицині відомі випадки народження дитини у батьків, які не досягли 14 років, тобто малолітніх. Можна припустити, що у разі необхідності ст. 16 СК України може застосовуватися і по відношенню до малолітніх батьків за аналогією закону.
Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків
1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених яшм Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
1. В коментованій статті закріплюється загальна функція органів опіки та піклування щодо надання учасникам сімейних відносин допомоги у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків.
Органи опіки та піклування діють в обсязі та в порядку, встановлених СК України та іншими нормативно-правовими актами. Основним нормативним ютом, що визначає діяльність цих органів є Правила опіки та піклування1.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад (п. 1.3. Правил). Однак безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва, Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У сели-жах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (п. 1.4 Правил).
До органів, які безпосередньо ведуть справи щодо опіки і піклування і до яких учасники сімейних відносин можуть звертатися за допомогою належать: а) органи освіти (здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усиновлення, під опіку та піклування); б) органи в справах сім'ї та молоді, служби в справах неповнолітніх (здійснюють діяльність з питань виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які утримуються в державних дитячих закладах, на виховання в сім'ї (прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу); в) органи соціального захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового та медичного обслуговування громадянам похилого віку, інвалідам і дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які цього потребують; г) органи охорони здоров'я (здійснюють діагностичну, лікувальну, експертну діяльність щодо осіб, визнаних судом недієздатними або визнаних судом обмежено дієздатними, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будинках дитини).