Сімейне правовідношення може бути за рішенням суду анульоване, тобто визнане таким, яке в юридичному розумінні нібито і не існувало. Юридичні наслідки такого правовідношення вважаються такими, які не настали. Прикладом анулювання сімейних правовідносин є визнання шлюбу недійсним. Так, шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України (ч. 1 ст. 45 СК України).
Суд може застосувати такий спосіб захисту, як припинення дій, які порушу* ють сімейні права. В такому випадку суд активно втручається в розвиток сімейних правовідносин, оскільки він з очевидністю набув негативного спрямування. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.
В деяких випадках захист сімейних прав та інтересів може здійснюватися судом шляхом відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права. Мова може йти про визнання розірвання шлюбу фіктивним. Так, за заявою заінтересованої особи у випадках, передбачених законом, розірвання шлюбу може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що дружина та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються державним органом реєстрації актів цивільного стану (ст. 108 СК України). Таким чином, суд своїм рішенням відновлює правовідношення, яке існувало до розірвання шлюбу. Усі наслідки, які були пов'язані з розірванням шлюбу, вважаються такими, що не настали.
Вперше в новому СК України передбачений такий спосіб захисту сімейних прав, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Звертають на себе увагу два моменти. По-перше, сімейний закон не містить визначення матеріальної та моральної шкоди, а також порядку та розміру її відшкодування. По-друге, відшкодування матеріальної та моральної шкоди можливе лише у випадках, передбачених СК України або договором.
Щодо першого моменту можна відзначити наступне. Як відомо, визначення матеріальної та моральної шкоди, а також порядку їх відшкодування надається в ЦК України (ст. ст. 22, 23 ЦК України). Можна вважати, що цього достатньо і вказані норми ЦК України можуть застосовуватися при вирішенні питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сімейному праві.
Другим моментом є те, що матеріальна та моральна шкода відшкодовується при порушенні сімейних прав та інтересів лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. В СК України зокрема передбачено відшкодування матеріальної та моральної шкоди у випадку порушення одним із батьків, із яким проживає дитина, встановленого договором порядку здійснення батьківських прав (ст. 157 СК), у разі самочинної зміни одним із батьків місця проживання дитини всупереч волі іншого з батьків (ст. 162 СК), невиконання рішення суду щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 159 СК) тощо.
В деяких випадках СК України вказує на відшкодування лише матеріальної шкоди. Це має місце, наприклад, у разі неналежного виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини. Згідно з ч. 8 ст. 177 СК України це є підставою для покладення на батьків обов'язку відшкодувати завдану дитині матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.