Зрозуміло, що ні батьки, ні будь-хто інший не вправі впливати на дитину з метою формування її поглядів чи примусу до їх вираження. Вираз поглядів має бути вільним. Але такий вплив на дитину не слід змішувати з роз'ясненням дитині її прав. Це право і обов'язок органів опіки та піклування та суду.
4. Як відомо, усиновлення допускається лише в інтересах дитини. І, якщо дитина може виразити свій інтерес, це має враховуватися. Однак при з'ясуванні цього питання слід враховувати, що, хоча дитина певною мірою й здатна сприймати обставини життя, правильно їх оцінювати, тим не менш, в силу недостатності психічного чи соціального розвитку вона може неправильно розуміти свої інтереси. Тому при розгляді конкретної справи думка дитини оцінюється в сукупності з іншими доказами.
Дитина може не усвідомлювати свій інтерес, може відмовитися від усиновлення, і всупереч дійсним інтересам дитини в усиновленні буде відмовлено. Це небажано, однак все ж не можна не враховувати ставлення дитини до усиновлення, оскільки цей фактор може визначити взаємовідносини з усиновлювачем, вплинути на формування особистості дитини. Відсутність її згоди на практиці зазвичай свідчить про небажання змінити звичні умови життя, втратити зв'язок з оточуючими і т. д. І хоча нові умови та нове оточення, можливо, виявляться більш сприятливими, проти волі дитини йти не слід. В юридичній літературі та на практиці одностайно визнається необхідність такої згоди, але велися тривалі дискусії про виправданість встановлення граничного віку, з якого дитина може висловлювати свою згоду на усиновлення — з 10 років, як це було встановлено донедавна, або навіть з 14-річного віку. Вирішуючи це питання, законодавець встановив правило, згідно з яким для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити (ч. 1 ст. 218 СК). Таке правило відповідає й положенням Конвенції про права дитини. Тим паче, що норма ч. 2 ст. 218 СК встановлює необхідність роз'яснення дитині правових наслідків усиновлення. З цією метою працівники органу опіки та піклування зобов'язані у доступній формі пояснити сутність усиновлення та наслідки, які воно викликає: про правовідносини, що виникнуть між нею та усиновлювачем, його родичами; про втрату правовідносин з рідними батьками та іншими родичами за походженням; про зміну прізвища, імені, по батькові, даних про батьків та ін. Дитина повинна бути детально ознайомлена з особою усиновлювача (усиновлювачів) і скласти враження про нього (них) після особистого спілкування. Безумовно, що таке інформування повинно здійснюватися з урахуванням інтелектуального розвитку дитини, якщо вона у змозі усвідомити майбутні зміни її життя.
5. Відсутність згоди дитини на усиновлення є серйозною перешкодою до усиновлення. Прийняття рішення про усиновлення дитини всупереч її волі можливе лише у тому випадку, якщо суд прийде до твердого переконання, що заперечення дитини не мають серйозного підґрунтя, пов'язані виключно з її малолітством і не стануть перешкодою для створення нормальних відносин між нею та усиновлювачем.
6. Конкретна форма виявлення та отримання згоди дитини на усиновлення законом не встановлена. Вона може бути усною, письмовою, і, можливо, конклюдентною. Суд, звичайно, зафіксує факт згоди у письмовій формі, відобразивши його в рішенні суду про усиновлення. Але оскільки процедура усиновлення починається раніше, аніж власне судове засідання, а сама дитина повинна розуміти значення того, що відбувається, її згода може бути підтверджена будь-якими доказами і потім безпосередньо висловлена у суді.
7. У ч. 4 ст. 218 СК України зазначається, що усиновлення може бути здійснене без згоди дитини, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками. Тобто вказана можливість є винятком з загального правила з метою збереження таємниці усиновлення. У подібних випадках при вирішенні питання про усиновлення необхідно лише перевірити, якими є фактичні відносини між дитиною та майбутнім усиновлювачем, наскільки ці відносини відповідають інтересам дитини. При сприятливих обставинах згода дитини на усиновлення презумується, а з'ясування її може лише травмувати психіку дитини. Очевидно, що й сама присутність дитини в суді при здійсненні усиновлення у подібній ситуації — : небажаною.
8. Усиновлення може бути проведене без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.
Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
1. Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: