Якщо ж одночасно з усиновленням слухається справа про поновлення у батьківських правах, вважаємо, що розгляд справи про усиновлення повинен бути призупинений до прийняття рішення про поновлення у батьківських правах батьків дитини, яку бажають усиновити.
5. Усиновлення можливе без згоди батьків, якщо вони не проживають разом з дитиною та ухиляються від її виховання та утримання більше шести місяців з причин, визнаних судом неповажними. Причини, через які батьки не проживають разом з дитиною та ухиляються від її виховання та утримання, встановлюються судом на підставі дослідження та оцінки у сукупності усіх наданих доказів (наприклад, повідомлень органів внутрішніх справ про перебування батька (матері), які ухиляються від сплати аліментів, у розшуку, покази свідків та т. ін.).
У зв'язку з цим у літературі почали визнавати нову категорію справ — про визнання неповажними причин не проживання батьків разом з дитиною та ухилення від її виховання та утримання. Така позиція піддавалася справедливій критиці в юридичній літературі. Так, В. Паршуткін та О. Львова вказують на неприпустимість передачі відомостей про дітей потенційним усиновлювачам ще до того, поки не будуть встановлені названі факти, оскільки, на їх думку, це свідчитиме про дискримінацію прав біологічних батьків. У зв'язку з цим видається актуальним питання про чітке встановлення меж усиновлення як юридичного процесу для того, щоб максимально захистити права та інтереси біологічних батьків. Крім цього, справедливо відзначається неправомірність об'єднання справ про усиновлення із справами про визнання неповажними причин неучасті батьків у виховані та утриманні дітей, адже вони є різними за своєю процесуальною природою: перші розглядаються у порядку окремого провадження, а другі відносяться до позовного.
У випадку, якщо батько (мати) дитини не беруть безпосередньої участі у вихованні дитини, але утримують її (або навпаки) і проявляють щодо неї турботу та увагу, ухилення від виконання батьківських обов'язків немає. Тому при розгляді подібних справ має бути чітко встановлено, що усиновлення дитини може бути проведено без згоди батьків, якщо вони не лише не проявляють батьківської турботи та піклування про дитину, але й не виховують та не утримують її.
6. Аналіз ч. 6 ст. 219 СК дозволяє дійти висновку, що при не проживанні з дитиною з поважних причин понад шість місяців, ухиленні від її виховання та утримання, усиновлення без згоди батьків неприпустиме. Тим не менше на практиці можуть виникнути випадки, коли це буде доцільним, наприклад, коли дитина вважає батьком (матір'ю) іншу особу у той час, коли рідний батько (мати) не з своєї вини не може здійснювати виховання та утримання. При вирішенні подібних питань виникає колізія двох інтересів: інтересів дитини та її біологічного батька (матері). На наш погляд, у цих випадках слід виходити з ч. 2 ст. 1 СК України, яка говорить про необхідність забезпечення кожної дитини сімейним вихованням. Відповідно, права батьків стосовно інтересів дитини у деяких випадках можуть обмежуватися.
Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
1. Якщо усиновлення провадиться одним з подружжя, необхідною є згода другого з подружжя на усиновлення дитини.
На перший погляд може здатися дивним усиновлення особою, яка перебуває у шлюбі, при тому, що другий з подружжя не стає усиновлювачем, адже дитина у такому випадку має проживати в сім'ї, де одна особа з точки зору сімейного права складає з нею сім'ю, а з іншого розглядатиметься як сторонній щодо неї член сім'ї. Між тим практиці відомі такі випадки. При цьому слід відзначити, що не завжди подібне усиновлення ставить під загрозу інтереси дитини. Показовим у цьому є приклад, коли дівчинку усиновлювала тітка (сестра померлої матері дитини), яка виховувала дитину ще за життя матері. Чоловік усиновлювачки не забажав стати усиновлювачем, оскільки вважав це неможливим через свій похилий вік та стан здоров'я. Серйозною причиною служила й значна різниця у віці між ним та дружиною. Разом з тим він не заперечував проти усиновлення і ставився до дитини досить прихильно.