Вимога ст. 22 °CК щодо необхідності отримання згоди другого з подружжя усиновлювача на усиновлення відображає позицію законодавця, згідно з якою сім'я не визнається самостійним суб'єктом права і не може усиновити дитину саме як сім'я, як єдине ціле. Усиновлення можливе подружжям одночасно, а також однією особою, яка перебуває у шлюбі, але за згодою другого з подружжя. Така законодавча конструкція в кінцевому рахунку приводить до однакового правового результату, оскільки дитина все ж усиновлюється сім'єю, заснованою на шлюбі. Однак штучність Даного рішення є очевидною у зв'язку з тим, що другий з подружжя лише погоджується (не заперечує) з усиновленням дитини другим з подружжя. Фактично це може означати певну байдужість до одного з найважливіших етапів сімейного життя — усиновлення, і породити сумніви щодо відповідності усиновлення інтересам дитини. Сім'я є соціальною спільнотою, і суперечності в ній з питання усиновлення дитини можуть свідчити про розлад у сімейних відносинах.
Таким чином, хоча згода другого з подружжя на усиновлення не пов'язана з правовими наслідками для нього, воно, безумовно, породжує певний, хоча й не правовий зв'язок з дитиною, і цей можливий зв'язок враховується при вирішенні питання про усиновлення. Тому отримання формальної згоди другого з подружжя на усиновлення недостатньо — потрібно виявити дійсне ставлення його до дитини. Маються не увазі не лише обставини, що усувають перешкоди у здійсненні прав та обов'язків усиновлювача — необхідно, щоб другий з подружжя, висловлюючи згоду, надав певні гарантії, що його поведінка в подальшому не відобразиться на у мовах життя сім'ї. Адже між чоловіком (дружиною) усиновлювача не складаються лише сімейні правовідносини, але виникають реальні інші правові зв'язки, які здатні вплинути на реальний клімат цієї сім'ї.
2. Оскільки між усиновителем та усиновленою дитиною виникають відносини, аналогічні правовідносинам між батьками та дітьми, можна сказати, що при названих обставинах другий з подружжя усиновлювача стає вітчимом чи мачухою дитини, і якщо буде проявляти турботу про дитину, то при певних обставинах може стати аліментозобов'язаною особою. Але такий висновок є суперечливим. Так, якщо дитина усиновлюється, наприклад, лише дружиною, то її чоловік дійсно може вважатися вітчимом (мачухою) дитини, у випадку, якщо рідний батько дитини втратив правовий зв'язок з нею (помер, позбавлений батьківських прав). Але, якщо правовий зв'язок з батьком (матір'ю) дитини зберігається, другий з подружжя усиновлювача може визнаватися лише фактичним вихователем дитини. І хоча згідно чинного СК України у певних випадках різниця між статусом другого з подружжя усиновлювача не має особливого значення для настання правових наслідків (якщо він виховував і утримував дитину, він може визнаватися аліментозобов'язаною особою), на практиці не виключені різні підходи до цього, наприклад, якщо мова піде про усиновлення дитини вітчимом чи мачухою.
3. Згода другого з подружжя має бути виражена у письмовій формі і засвідчена нотаріально.
4. Частина 2 ст. 22 °CК дозволяє у виняткових випадках усиновлення дитини без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, наприклад, у випадку встановлення режиму окремого проживання подружжя.
5. При усиновленні дитини одним з подружжя після набрання чинності рішенням суду про усиновлення прирівняні до батьківських права та обов'язки виникають лише у того з подружжя, хто визнаний усиновлювачем дитини. Для другого з подружжя (навіть якщо він дав згоду на усиновлення) рішення суду про усиновлення таких прав та обов'язків не викликає.
Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків.
2. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.
3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.