Правило ст. 232 СК про збереження правовідносин між усиновленою дитиною та її батьками повинне виконуватися і в інших випадках усиновлення дитини однією особою, причому незалежно від того, чи перебуває усиновлювач у шлюбі з батьком (матір'ю) дитини. Разом з тим його дотримання не є обов'язковим для батьків усиновлюваної дитини і залежить від їх бажання.
Якщо при усиновленні дитини однією особою зберігаються права та обов'язки дитини щодо батька (матері), то вони вважаються збереженими й для родичів цього батька (матері).
5. Ще один виняток стосується тих випадків, коли один з батьків усиновленої дитини помер або шлюб між ними був розірваний як з особою, визнаною судом недієздатною, і другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину. Тоді, на прохання батьків померлого батька (матері), тобто баби, діда з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідних братів, сестер дитини суд у своєму рішенні може зберегти особисті немайнові та майнові правовідносини стосовно померлого (визнаного недієздатним) родича, якщо це відповідає інтересам дитини.
Порядок спілкування усиновленої дитини з родичами її померлого батька (матері) встановлюється за домовленістю між усиновлювачем та родичами дитини, а якщо такої згоди не буде досягнуто — згідно з правилами ст. 257 СК.
Однак, як відзначається в юридичній літературі, незважаючи на гуманність цього правила, при його застосуванні таємницю усиновлення зберегти неможливо, а тому воно можливе лише при усиновленні, в якому не змінюється прізвище, ім'я та по батькові усиновленого.
6. Дозвіл суду на збереження правових зв'язків усиновлюваного з родичами або одним з батьків повинен бути відображений у рішенні суду про усиновлення. Такий дозвіл надасть батькові (матері) чи родичам померлого батька (матері) окрім іншого й право на спілкування з усиновленою дитиною відповідно до ст. ст. 153, 257 СК України. Відсутність вказівки про збереження правових зв'язків означає, що правовідносини усиновлюваного з обома батьками є припиненими, навіть якщо усиновлювачем є одна особа.
Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена
1. На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.
Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
1. Відповідно до ст. 49 ЦК України усиновлення є актом цивільного стану, який при цьому не потребує обов'язкової державної реєстрації. Однак внаслідок здійснення усиновлення може змінитися й сам цивільний стан усиновленої особи, що обумовить необхідність внесення змін до актового запису про її народження.
Необхідність внесення таких змін не є обов'язковою, така потреба виникає тільки у випадку запису усиновлювача (усиновлювачів) батьком або матір'ю усиновленого, зміною його прізвища, імені, по батькові, дати та місця народження.
2. Зміни до актового запису проводяться відповідно до резолютивної частини рішення суду про усиновлення у порядку, встановленому Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2003 р. № 140/5), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 р. за № 719/4940.
Відповідно до внесених змін до актового запису видається нове Свідоцтво про народження, а раніше видане анулюється.