3. Суд, ухвалюючи рішення у справах про усиновлення, дуже часто у резолютивній частині покладає певні обов'язки на органи державної влади, які не брали участі у справі. Найчастіше це стосується зобов'язання органів реєстрації актів цивільного стану щодо внесення змін до актового запису про народження, а також відділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України щодо оформлення та видання закордонного паспорта усиновленій дитині.
У цьому контексті слід визначити, що у рішенні суду може бути вирішено питання лише про права та обов'язки осіб, які брали участь у справі. У протилежному випадку існують усі підстави для оскарження такого рішення та його скасування в апеляційному чи касаційному порядку.
Зважаючи на це, можливим є залучення таких органів до участі у справі в якості заінтересованих осіб. З іншої сторони вирішення питань про внесення змін до актового запису про народження фізичної особи чи усиновлення дитини іноземними громадянами є достатньою підставою для діяльності відповідно органів реєстрації актів цивільного стану та служб у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Окремо покладення обов'язку на ці органи не вимагається. Невиконання рішення суду у цій частині може призвести до можливості застосування до винних осіб встановлених законом видів юридичної відповідальності.
Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
1. Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.
1. Як правило, з моменту здійснення усиновлення припиняються правовідносини, які існували між усиновленою особою з батьками та родичами за походженням. У цьому аспекті право на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника, хоча і може випливати із відносин сімейного характеру (напр., в силу смерті когось із батьків), складає зміст правовідношення іншого, ніж сімейного, характеру. Як правило, це відносини із соціального забезпечення, тому їх припинення не відповідало б суті усиновлення і суперечило б інтересам самої дитини.
Гарантії збереження за усиновленою дитиною права на пенсію у разі втрати годувальника містяться, напр., в ст. 40 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 33 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", ч. 6 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На збереженні права на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника, наголошено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (п. 20). Право на одержання страхових виплат у разі усиновлення передбачено у п. 6.1.7 Порядку призначення та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 р. № 24.
Набуття прав на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника у сім'ї усиновителя (усиновлювачів), не припиняє право, яке виникло до здійснення усиновлення, адже, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ін. усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
2. Право дитини на пенсію та допомогу повинно виникнути до прийняття судом рішення про усиновлення, фактично ж документи для виплати пенсії чи допомоги можуть бути оформлені і значно пізніше — вже після усиновлення. При цьому у випадку таємного усиновлення для самої дитини (ч. 2 ст. 226 СК України) реалізація права на пенсію, інші страхові виплати та ін. може відбуватися особливим порядком (напр., шляхом накопичення грошових коштів на вкладному (депозитному) рахунку усиновленого).
Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
1. Орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.
2. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття.
1. Забезпечення додержання вимог законодавства щодо усиновлення покладено на ряд органів державної влади та місцевого самоврядування. Статус і повноваження спеціально уповноваженого органу з координації, забезпечення реалізації та здійснення контролю щодо становища дітей в Україні, в тому числі подолання і профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності, усиновлення, встановлення опіки та піклування над дітьми відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища" надано Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту. Аналогічні положення містяться у п. 4 Положення Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, затв. Указом Президента України від 18.08.2005 р. № 1176/2005. Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", використовуючи загальні положення для врахування можливих змін у системі органів державної виконавчої влади, покладає такий обов'язок на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, забезпечує додержання законодавства в частині усиновлення (ст. 10). Крім цього, центри соціальних служб для молоді повинні надавати юридичну, психологічну та соціальну допомогу усиновлювачам (ст. 17 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування").