При скасуванні усиновлення суд обов'язково повинен вирішити подальшу долю дитини. За загальним правилом, вона за рішенням суду передається батькам, іншим родичам при наявності їх бажання. При відсутності батьків, інших родичів, відсутності згоди на таку передачу, дитина передається органам опіки та піклування та подальшого влаштування такої дитини.
4. Правовідносини, які існували до скасування не визнаються недійсними, тобто такими, що не існували. В силу скасування усиновлення не відбувається повного припинення прав та обов'язків, які виникли у зв'язку із усиновленням, можуть бути збережені певні права усиновленої дитини та обов'язки усиновлювача. Так, у випадках скасування усиновлення у зв'язку з його невідповідністю інтересам дитини чи внаслідок інших дій, які суперечать меті та змісту усиновлення, за усиновленою дитиною зберігається право на житло, яке вона зайняла на підставі здійснення усиновлення (напр., усиновлена дитина була вселена у житлове приміщення усиновлювача у порядку ст. 65 ЖК УРСР).
При скасуванні усиновлення судом вирішується питання про збереження за нею прізвища, імені та по батькові. За загальним правилом вони не змінюються, якщо дитина не висловила бажання мати те ім'я, по батькові та прізвище, яке існувало до здійснення усиновлення.
Також суд вправі зобов'язати усиновлювача виплачувати кошти на утримання дитини, яка не передається батькам. Це питання вирішується судом виходячи з конкретних обставин справи незалежно від підстав, у зв'язку з якими скасовано усиновлення. Зважаючи на те, що аліменти — це не санкція, а засіб захисту майнових інтересів дитини, підставою для присудження такого утримання є можливість усиновлювача здійснювати таке утримання. Про стягнення коштів та їх розмір повинно бути зазначено у рішенні суду про скасування усиновлення.
Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним
1. Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
1. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ця норма є проявом принципу диспозитивності цивільного судочинства. Однак в окремих випадках закон свідомо допускає відступ від цього правила, зважаючи на необхідність захисту інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства та держави. Тому до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, державні чи суспільні інтереси.
У визначеному коментованою статтею переліку осіб, які мають право на звернення до суду з вимогою про визнання усиновлення недійсним чи його скасування, зазначені особи, які захищають власні інтереси, а також особи, які мають право на звернення до суду, зважаючи на "професійний інтерес", виконуючи покладені на них державою завдання та функції. Цей перелік не є вичерпним, адже, наприклад, відповідно до ст. 31 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" батьки-вихователі наділяються правом на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним щодо дітей, які проживали разом з ними та передані на усиновлення; на усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні в їхніх сім'ях.
2. Якщо інші особи, непоіменовані у коментованій статті, вважають, що усиновлення не відповідає інтересам дитини, здійснене із порушенням чинного законодавства чи з інших причин має бути визнане недійним чи скасоване, вони (родичі дитини або інші фізичні й юридичні особи, державні та громадські організацій) вправі довести до відома органів опіки та піклування ці дані, звернутися до прокурора для вирішення питання про передачу справи до суду чи поінформувати інших заінтересованих осіб, котрі визначені як суб'єкти права на звернення до суду у цій справі.
Недостатньо обґрунтованою виступила позиція органів опіки та піклування в такій справі. До суду було подано позов органів опіки та піклування в інтересах малолітньої особи до усиновлювача про скасування удочеріння. У позовній заяві вказувалось, що у 2003 році було здійснено удочеріння малолітньої особи, якій було змінено прізвище, ім'я та по батькові. Відносини з дівчинкою в усиновлювача не склалися, вона не сприймала усиновлювача як авторитет, почала красти особисті речі та гроші вдома, в зв'язку з чим виникали конфлікти. Така поведінка особи та її психічний стан робить неможливим перебування в даній родині, у зв'язку з чим орган опіки та піклування просив скасувати удочеріння, передавши дитину на піклування органів опіки та піклування.