2. У ч. 2 ст. 244 СК йдеться про те, що при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, оскільки опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа, яка особисто спроможна виконувати обов'язки опікуна або піклувальника. А отже здійснення опіки або піклування передбачає наявність певних знань та вмінь, особливо коли мова іде про дитину, оскільки опіка або піклування над дитиною передбачає, ще й процес виховання, тому залучаються до опіки або піклування як правило особи, які мають власних дітей, або мають досвід виховної роботи. Оскільки знання, які особа отримує в наслідок власного життєвого досвіду або під час навчання, практичної діяльності значно покращать відносини між опікуном, піклувальником та підопічним.
Особи, які виявили бажання бути опікунами, піклувальниками, можуть за наявності бажання пройти курс підготовки з проблем виховання дітей. У тому випадку, коли потенційний опікун або піклувальник не має власного досвіду виховання дітей — він в обов'язковому порядку проходить курс навчання в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866).
3. Оскільки інститут опіки та піклування пов'язаний з виховним процесом особи, яка знаходиться під опікою або піклуванням цілком, зрозуміло, що законодавець встановлює певні вимоги до особи опікуна або піклувальника. У ч. 3 ст. 244 СК встановлено заборону бути опікуном (піклувальником) для осіб, яким заборонено бути усиновлювачами (ст. 212 Сімейного кодексу України). Не можуть бути опікунами, піклувальниками особи, які не досягли 18 років (Правила опіки та піклування, п. 3.2).
Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі
1. Якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
1. Дуже складно вирішити проблему встановлення опіки або піклування над малолітніми дітьми або над неповнолітніми дітьми у разі, якщо неповнолітні страждають на певні психічні розлади, які вимагають постійного або періодичного догляду з боку медичного персоналу. Як правило, діти цієї категорії рідко передаються під опіку в сім'ї з об'єктивних підстав, таких як необхідність постійного медичного нагляду тощо.
У випадку, коли мова іде про неповнолітню або малолітню особу, яка виховуються у навчально-виховному закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштована у відповідну лікувальну установу чи установу соціального захисту населення, то виконання обов'язків опікунів і піклувальників від імені держави здійснюють ці установи в особі керівників цих установ. Призначити опікуна піклувальника можна й після влаштування зазначених у даному пункті осіб у відповідні державні установи.
Стаття 246. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування
1. Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.
1. В Україні обов'язок здійснення контролю над опікою та піклуванням покладено на районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Так, згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, Правилами опіки та піклування, затвердженими спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 № 34/166/131/88, безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції.