Стаття 256-6. Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу
1. Батьки-вихователі — подружжя або окрема особа, що не перебуває у шлюбі, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.
2. Батьки-вихователі несуть обов'язки по вихованню та розвитку дітей, передбачені статтею 150 цього Кодексу.
3. Батьками-вихователями не можуть бути особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.
4. Батьки-вихователі є законними представниками дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.
5. Батькам-вихователям для потреб дитячого будинку сімейного типу позачергово надається обладнаний індивідуальний житловий будинок або багатокімнатна квартира за нормами, встановленими законодавством.
1. Особи, які отримали дозвіл на створення дитячого будинку сімейного типу, набувають відповідного статусу батьків-вихователів. З аналізу положень Сімейного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу" статус батька-вихователя може мати окрема особа, що не перебуває у шлюбі, або подружжя, які взяли дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, для виховання та спільного проживання.
Чинне законодавство висуває суворі вимоги до осіб, які бажають створити дитячий будинок сімейного типу.
Кандидати у батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять навчання. Таке навчання проходять не тільки кандидати у батьки-вихователі, а і батьки-вихователі, для підвищення педагогічного рівня (один раз на два роки) (ст. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу").
Після проходження навчання кандидати у батьки-вихователі повинні подати до органу, який уповноважений прийняти рішення про створення дитячого будинку сімейного типу: 1) довідку про склад сім'ї (форма 3); 2) копію свідоцтва про шлюб (для подружжя); 3) довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; 4) копії паспортів; 5) довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними. У тому випадку, коли дитячий будинок буде створюватися на житловій площі батьків-вихователів, вимагається письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними. Заява про згоду має бути засвідчена нотаріально (п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу").
2. Батьки-вихователі наділені повним обсягом прав та обов'язків рідних батьків по вихованню та розвитку дітей (див. коментар до ст. 15 °CК).
3. Оскільки метою створення дитячого будинку сімейного типу є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, уповноважені органи проводять перевірку кандидаті в у батьки-вихователі з метою недопущення до виховання осіб, які: 1) визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; 2) позбавлені батьківських прав; 3) звільнені від обов'язків опікунів (піклувальників, усиновителів) за неналежне виконання покладених на них обов'язків; 4) за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психіатричні розлади); 5) у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.
На відміну від прийомної сім'ї, де припускається проживання осіб хворих на СНІД, у разі, якщо на виховання беруться хворі на ВІЛ діти (див. коментар до ст. 2562 СК), батьками-вихователями не можуть бути особи, з якими проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД.
4. Оскільки батьки-вихователі наділені повним обсягом прав та обов'язків рідних батьків по вихованню та розвитку дітей, передбачених ст. 15 °CК, цілком зрозуміло, що вони є законними представниками дітей і діють без спеціального додаткового підтвердження своїх повноважень.