СК України не розкриває поняття "член сім'ї", відповідно і інший член сім'ї, однак вказує на перелік осіб, яких слід розглядати як інших членів сім'ї та родичів. Певна спроба визначити поняття "член сім'ї" була зроблена Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї") від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99.
КСУ виділив основні критерії, за якими ту чи іншу особу можна віднести до "члена сім'ї": 1) наявність кровних (родинних) зв'язків чи шлюбних відносин, в тому числі і фактичних шлюбних відносин; 2) постійне сумісне проживання на одній житловій площі; 3) ведення спільного господарства. Крім цього, КСУ спробував визначити повний перелік "членів сім'ї", до яких відніс: дружину (чоловіка), їх дітей та батьків. Також, за умови спільного проживання та ведення спільного господарства до членів сім'ї можуть належати: інші особи: близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба; інші родичі та особи, які не перебувають у безпосередніх родинних стосунках (неповнорідні брати, сестри, зять, невістка, вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, пачерки та інші).
Коментована стаття регламентує права баби, діда, прабаби, прадіда на виховання внуків та правнуків. До змісту права на виховання внуків і правнуків законодавець також включає право на спілкування з ними. Це свідчить про те, що процес виховання дитини, тісно пов'язаний із спілкуванням з нею.
У ч. 1 коментованої статті вказується, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися з своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Зі змісту вказаної правової норми випливає, що законодавець закріплює лише право на виховання та спілкування. Відповідного ж обов'язку у Кодексі не закріплено. Очевидно вказаний обов'язок ґрунтується, у першу чергу, на нормах моралі.
У ч. ч. 2, 3 коментованої статті закріплено механізм реалізації права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який здійснюється шляхом:
1) Покладенням обов'язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків;
2) Правом баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків
1. Баба і дід мають право на самозахист внуків.
2. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Важливе місце в системі особистих немайнових прав та обов'язків інших членів сім'ї та родичів є право баби і діда щодо захисту внуків, яке включає право на самозахист внуків та право на відповідне звернення до компетентних органів без спеціальних на те повноважень.
Ч. 1 коментованої статті гарантує бабі і дідові право на самозахист внуків. Відповідна норма відсилає нас до ст. 19 ЦК України, яка закріплює право на самозахист. Самозахист — це застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Самозахистом є такий спосіб захисту права особи, відповідно до якого особа не звертається до суду чи іншого компетентного органу, який здійснює захист відповідного сімейного права. Самозахистом в даному випадку може бути перешкоджання третім особам, які протиправно порушують сімейні права та інтереси внуків вчиняти такі діяння, наприклад, шляхом фізичного захисту із можливістю заподіяння шкоди порушнику.
Варто зазначити, що насамперед право на самозахист дитини надано батькам (ч. 1 ст. 154 СК України), тобто право на самозахист внуків, яким наділені дід і баба є додатковим способом захисту дитини, однак це не означає, що обидва суб'єкти права на самозахист дитини не можуть реалізовувати таке право одночасно.