У залежності від кола зобов'язальних суб'єктів Глава 22 СК України регулює аліментні зобов'язання баби і діда по утриманню внуків (ст. 265), внуків, правнуків по утримання баби, діда, прабаби і прадіда (ст. 266), братів та сестер по утриманню один одного (ст. 267), мачухи, вітчима щодо свого пасинка і падчерки (ст. 268), вихователів по утриманню дитини (ст. 269), падчерки, пасинка стосовно мачухи та вітчима (ст. 270), та зобов'язання особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття (ст. 271).
3. Коментована стаття встановлює обов'язок баби та діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків у разі відсутності в останніх матері, батька або неспроможності батьків з поважних причин надавати їм належного утримання.
Обов'язок баби та діда по утриманню виникає за наступних умов:
1) спроможності баби та діда надавати необхідну матеріальну допомогу своїм онукам;
2) відсутності батьків або наявності батьків (в тому числі одного з них), що нездатні у силу поважних причин надавати належного утримання своїм дітям;
3) нужденності малолітніх або неповнолітніх внуків.
Слід підкреслити, що обов'язок по утриманню неповнолітніх внуків був вперше сформульований у статті 95 КпШС, разом із обов'язком інших осіб утримувати неповнолітніх. У першій редакції цієї статті виникнення аліментного зобов'язання у баби і діда зумовлювався виключно із сирітством дитини. Якщо дитина мала хоча б одного з батьків, навіть у випадку відсутності у нього матеріальних засобів, обов'язок баби, діда утримувати внука не виникав. Внаслідок змін до статті 95 КпШС аліментний обов'язок баби і діда був поширений на онуків, батьки, яких з поважних причин не можуть їх утримувати.
Обов'язок по утриманню припиняється у разі досягнення онуками 18-річного віку. Такий підхід законодавця видається не зовсім послідовним, беручи до уваги можливі випадки непрацездатності онуків після досягнення ними 18-річного віку (наприклад, у силу інвалідності). Проте у такому разі навіть за умов спроможності баби та діда надавати необхідну матеріальну допомогу своїм непрацездатним онукам, обов'язок по утриманню не виникає. Така матеріальна допомога може бути надана лише у добровільному порядку за власним волевиявленням, а тому не носить характеру аліментного зобов'язання.
Баба та дід за змістом ст. 265 можуть бути аліментнозобов'язаними особами щодо своїх онуків незалежно від їх віку та працездатності. Основна законодавча вимога, що пред'являється до таких осіб є їх спроможність надання матеріальної допомоги. У разі зміни матеріального рівня, вони можуть бути звільнені судом від сплати аліментів чи їх розмір може бути змінений, згідно ст. 273 СК України.
У разі, якщо матеріально забезпеченими є баба та дід одночасно з боку батька чи матері дитини аліменти за рішенням суду повинні бути присуджені окремо з кожного з них. При цьому, якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. Однак сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, за змістом ч. 2 ст. 272 СК України, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стаття 266. Обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда
1. Повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
1. За змістом цієї статті на повнолітніх внуків та правнуків покладається обов'язок утримувати своїх непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Умовами для виникнення даного обов'язку являється:
1) досягнення повноліття внуками та правнуками та наявність в них необхідних матеріальних засобів;
2) непрацездатність бабу, діда, прабабу, прадіда та їх потреба в отриманні матеріальної допомоги;
3) відсутність у баби, діда, прадіда чи прабаби чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або наявність цих осіб, які неспроможні з поважних причин надавати належного утримання.